Лі Вуду довелося провести останні 19 місяців поза рингом через травми, спостерігаючи збоку, як його партнери по команді, такі як Мозес Ітаума, купаються в оваціях під світлом прожекторів.
Але вже цієї суботи Вуд нарешті повернеться на ринг – у своєму рідному Ноттінгемі, де він битиметься з Ентоні Какаче за титул IBO у другій напівлегкій вазі. Це буде його перший бій під егідою промоутерської компанії Френка Воррена Queensberry Promotions. Колишньому чемпіону світу в напівлегкій вазі 36 років, він близький до завершення своєї кар’єри і за роки виступів встиг випробувати все – і в рингу, і за його межами.
– Я сумував за цим. Не за всією боксерською політикою, а за самим боксом, – сказав Вуд в інтерв’ю BoxingScene. – Я справді сумував, і в мене просто гора з плечей звалилася, коли я, нарешті, отримав дату бою і підписав контракт із Френком [Ворреном].
– Я люблю бокс. Мені не подобається політика – вона страшенно дратує. Я з радістю попрощаюся з цією частиною боксу, коли остаточно завершу кар’єру, але сам бокс – я обожнюю його. Мені сказали, що, можливо, я проведу ще один бій після цього. Підготовка, відчуття, що ти знову в справі – ось заради чого я живу.
– Мені подобається виходити в ринг у день бою, доводити, що скептики помиляються – і підтверджувати очікування тих, хто в мене вірить. Я просто насолоджуюся моментом, показую, на що здатен. Усе, що оточує бій – підготовка, сам поєдинок, атмосфера після – ніщо не зрівняється з цим. Саме заради цього я і в боксі.
Востаннє Вуд виходив на ринг у жовтні 2023 року – проти Джоша Воррінгтона. Тоді він захистив свій титул WBA, нокаутувавши суперника в сьомому раунді, незважаючи на відставання на суддівських записках. Бій проходив під егідою Matchroom Boxing Едді Хірна – попереднього промоутера Вуда – і в планах була організація реваншу між Вудом і Воррінгтоном, однак реалізувати його так і не вдалося.
Пізніше Воррінгтон отримав шанс битися з тодішнім чемпіоном IBF Ентоні Какаче, незважаючи на поразку від Вуда, що викликало в останнього чимале роздратування. Воррінгтон програв одноголосним рішенням суддів, а Какаче потім звільнив титул, обравши замість обов’язкового захисту поєдинок із Вудом – вигідніший з фінансової точки зору.
– У якийсь момент реванш із Воррінгтоном здавався майже гарантованим, – розповідає Вуд. – Але потім я отримав травму, і, коли повернувся до Matchroom для нових перемовин – усе вже було не так. Мені не сподобалася атмосфера. Тоді я озирнувся на всі боки й побачив, що вони – Какачє та Воррінгтон – б’ються між собою. Це розлютило мене, бо я сам хотів бою з Какаче. Але раз так, то наступний найкращий варіант – це бій із переможцем.
