Ексклюзивне інтерв’ю молодого діагонального збірної України з волейболу 21-річний діагональний збірної України з волейболу Олександр Бойко дав велике інтерв’ю Sport.ua у якому розповів про свій шлях у спорті, виступи на клубному рівні, а також поділився емоціями від першого виклику до дорослої збірної України. Раніше Бойко регулярно виступав за молодіжні команди України, а на останньому молодіжному чемпіонаті світу став найрезультативнішим гравцем команди. Водночас за національну збірну в офіційних матчах волейболіст ще не дебютував. – Вітаю, Олександре. Ви цими вихідними провели перший матч в плей-оф 1/8 за вихід до серії А3. Програли 3:1… – Як ви оціните для себе, для клубу цей сезон? Також вважаю, що свій індивідуальний результат я теж класно показав. Наразі я хочу виграти і вийти до А3. Тому достатньо добрий сезон.
– У нас ще є другий матч, який ми будемо грати цих вихідних у неділю. Якщо ми забираємо три очки, виграємо 3:0 або 3:1, то ми граємо ще золотий сет в той же самий день. І якщо виграємо вже той золотий сет, то тоді вийдемо до А3. Тому наразі я ще не закінчив сезон, на жаль.
– Оцінив би дуже добре для нашої команди, тому що ми вразили своєю грою багато команд, тренерський штаб. Надії не були такі великі, але ми показали дуже класний результат.
– В одному з нещодавніх своїх відео в ТікТоку ви сказали, що під час молодіжного чемпіонату світу показали непоганий для себе на той момент рівень. Як за ці 9 місяців, що пройшли, змінилася ваша гра?
– По-перше, я посилив своє ментальне здоров’я. Я почав у важливих моментах бути більш консервативним, розумнішим. Це найбільше, що я додав після чемпіонату світу. Плюс почав грати стабільніше. Кожен матч у мене стабільні ігри.
Бувають ще проскоки такі, що матчі не дуже вдалі. А так взагалі і стабільність, і ментальність.
– Ви в одній із ігор набрали 43 очки, як мені відомо. Це найкращий результат з 2020 року в чемпіонаті Італії. Чи були бонуси від тренера або президента клубу?
– Бонусів не було ніяких. Просто тренер був здивований, як і весь клуб, що такий результат. Але для мене саме в цій лізі це не найпотужніший результат.
– Після чемпіонату світу ви перейшли до цього клубу в Італії. Чи були пропозиції від інших команд з вищої ліги чи інших чемпіонатів?
– Так, були пропозиції. Я вирішив, куди буду йти на наступний рік. Залишусь в Італії, але поки що не можу сказати конкретно, яка команда. Але це буде друга ліга Італії. А2 в Італії дуже сильна ліга. Я ще буду в стартовому складі, тому маю додати.
– Ви до цього грали в Польщі, де розпочали свій професійний шлях. А як до цього волейбол з’явився у вашому житті?
– Почав ним займатися з першого класу, з 6–7 років. Я з Вінницької області. Ми їздили на обласні змагання.
Потім я пішов до Дніпровської академії, ДВУФК на той момент називали, зараз, можливо, змінили назву. І там була спортивна школа-інтернат. Я там навчався чотири роки. Окрім неї, ніде не грав в Україні. Потім почалася війна і я виїхав до Польщі.
– В який момент ви зрозуміли, що волейбол – це не просто хобі, а вже повноцінна професія?
– Я б сказав, що це відбулося після Дніпровської академії, вже в Польщі. Коли я моментально виріс фізично, почав додавати в волейболі, в техніці, у фізичній силі.
І я зрозумів, що маю великі шанси пробитися у великий волейбол, тому почав ще більше над собою працювати.
– Ви грали в Польщі кілька сезонів перед тим, як перейти в Італію. Багато молодих гравців скаржаться, що в Польщі до українців не найкраще ставлення, іноді навіть у команді. Як у вас це було?
– Конкретно я, напевно, не стикався з цим. Коли тільки приїхав до Польщі, мене дуже добре прийняли в «Гвардії», всюди допомагали.
Потім уже в Ченстохові, звісно, такого не було. Але залежить від того, як ти себе подаєш у команді, як поводишся з людьми. Бувають неадеквати, але в основному як себе подаєш – таке і ставлення.
– Тоді чому виникло бажання змінити чемпіонат?
– Я просто розумів, що в Італії перспективніший волейбол на майбутнє. Тому я і моя менеджерка захотіли, щоб я в молодому віці переїхав до Італії і розвивався там.
– Були пропозиції від інших італійських команд?
– Ні, була тільки ця команда з Італії. Ще були пропозиції з Хорватії і Болгарії, але все ж обрав Італію.
– Які у вас були емоції, коли отримали виклик у молодіжну збірну?
– Це було, коли я виступав за Ченстохову. Ми грали товариський турнір, і я добре зіграв проти збірної, мене помітив тренер.
Він одразу покликав мене на збори. Я був радий, бо до того збірна була для мене порогом, куди важко було потрапити. Але я не очікував цього.
– Як ви отримали виклик до дорослої команди?
– Це сталося цього року. Мене викликали на збір, який почався 2 травня. Але через сезон в Італії я поки не можу поїхати.
Емоції були спокійніші, ніж у молодіжній збірній. Я більше до цього холоднокровно ставлюся.
– Перед інтерв’ю ви сказали, що є шанс, що ви не поїдете на Лігу націй. Чому?
– Тому що зараз я граю плей-оф в Італії, а візи в Китай вже робляться. І, скоріше за все, я не встигну здати паспорт, і мені не встигнуть зробити візу.
– Це тільки на перший тиждень? Чи можна приєднатися пізніше?
– Так, я розмовляв із В’ячеславом Гриньовим, і він говорив з тренером, що я постараюся приїхати якнайшвидше після сезону.
– Якщо не вийде потрапити до дорослої збірної, допоможете молодіжній?
– Так, звісно. Мене викликали, збори будуть 15 червня за кордоном, тому буду готуватися в будь-якому випадку.
– Ви конкуруєте за позицію з двома гравцями – Максимом Тонконогом і Василем Тупчієм. Як оцінюєте свої шанси?
– Важко сказати, тому що Тупчій Василь дуже досвідчений, діагональний, дуже вмілий, вправний. Тому я в будь-якому випадку зроблю все можливе від себе, щоб додати результат у збірній, якщо мене тренер захоче в ній бачити.
В по-дальшому буду максимально працювати над цим, а там вже як тренер вирішить в майбутньому, чи ставити мене в склад чи ні.
– Чи була у вас можливість поїхати на збори національної збірної, чи це неможливо через контракт?
– Це неможливо через контракт. І якщо я просто втечу, то це буде великий скандал, тому так – неможливо через контракт.
– Взагалі в цьому сезоні у нас дуже складний календар Ліги націй. Як ви вважаєте, на який результат команда буде претендувати? Можливо, з кимось зі збірної говорили про це?
– Ні, ми не розмовляли, але це моя думка: я думаю, що Україна вже показала ще того року, на що здатна. Ми показали досить непогані матчі, тому цього року, я надіюся, результат буде ще кращий.
До складу додається Олег Плотницький, тому я думаю, що результат буде кращим, але побачимо. Всі над цим працюють.
– Ви ще досить молодий гравець, вам тільки 21 рік. Можливо, у вас досі є або були якісь кумири, на кого ви рівнялися?
– Конкретних кумирів не було. Просто сподобався стиль гри, як грає Міяура зі збірної Японії. А так кумирів, напевно, немає.
– Василь Тупчій у своєму відео розповідав про національну команду, виділяв новачків і сказав, що не вистачає зв’язуючого 18–19 років. Як ви вважаєте, хто є кандидатом на цю позицію в національній збірній?
– Важко сказати, бо в Україні молодих зв’язуючих не так багато. Хотів би виділити Артема Накравацького, також Дегтяря Дениса – основного зв’язуючого U-22.
Наостанок хочу провести опитування.
– Де хотіли б себе спробувати в майбутньому, крім Італії?
– Хотів би пограти в Бразилії і в Японії.
– Улюблена країна або країна, яку найбільше хотіли б відвідати в майбутньому?
– Японія. Як гравець хотів би пограти в японській лізі – достатньо сильна ліга, тому хотілося б спробувати себе там. Ну і одночасно вже як турист.
– Чи розглядали себе в якійсь іншому амплуа?
– Тільки в думках. Дуже давно, коли я грав за Вінницьку область в Україні, я був догравальником, але потім змінив амплуа на діагонального і так досі на ньому граю.
– Яка ваша улюблена страва?
– Борщ із салом.
– Що найбільше любите на тренуваннях, а що найменше?
– Найбільше – ігрові елементи, найменше – технічні.
– Яка у вас була найсерйозніша травма в кар’єрі?
– Розтягнення зв’язок гомілкостопа. Було тричі в кар’єрі, і на одну й ту саму ногу – і в Ченстохові, і в збірній.
– Чи були моменти, коли сумнівалися, чи варто продовжувати займатися волейболом?
– Були в Дніпрі, в академії. Я просто вирішив дати собі свободу, пливти за течією: що буде, те буде, і сильно не парився цим.
– Яке у вас хобі поза волейболом?
– Займаюся трейдингом час від часу, щоб трохи відволікатися від волейболу.
– Як у вас зазвичай проходить день поза тренуваннями?
– Люблю дивитися серіали, читаю книжки, займаюся тим самим трейдингом, знімаю відео для TikTok, сплю.
– Який фільм або серіал можете порадити?
– Фільм навіть не фільм, а серіал – «Гра престолів» дуже подобається. А з книжок – «Психологія впливу», про менталітет людини і те, як бути важливим у суспільстві.
– Які у вас цілі кар’єри?
– Виграти Лігу чемпіонів, підписати хороший контракт на хорошу суму з хорошими умовами і виграти Лігу чемпіонів.
