Британець Ліам Кемерон дебютував ще 2009 року і виграв свої перші 10 поєдинків, поки не поступився за очками досвідченому лондонцю Еріку Очієнгу. Після цього були непогані перемоги, але також і кілька поразок – і справжній прорив так і не стався. А потім, після перемоги над Ніккі Дженманом у 2018 році, Кемерон провалив той самий допінг-тест, що перевернув усе його життя.
Він не виходив на ринг п’ять років, і його життя пішло під укіс.
– Я думав, що стану чемпіоном світу, – зітхнув Кемерон, згадуючи 2009 рік. – Я думав, що виграю все… Я навіть відмовився від бою з Ерролом Спенсом у складі збірної Англії та від шансу потрапити в команду GB заради професіоналів, тому що був упевнений, що стану чемпіоном світу… Я ні про що не шкодую. Ні про дискваліфікацію, ні про що з того, що зробив у житті. Я радий, що все сталося саме так, тому що це зробило мене тим, хто я є зараз. І я б ні за що цього не змінив.
Проте Кемерону довелося пройти через серйозні випробування.
– Але, мабуть, це доля. У будь-якому разі я б нічого не зміг змінити. Може, варто було мати навколо себе інших людей, але коли ми виграли ABA, ми й гадки не мали про бізнес. Я підписав контракт із першим-ліпшим менеджером, який до мене звернувся. Працював, орав, а заробляв копійки. Не знаю, може, бокс тоді був іншим. Мене майже не показували по телевізору, і я думав: “Я гарую, як проклятий, а нічого з цього не виходить.”
Кемерон зізнається, що в роки, проведені осторонь боксу, він і не думав, що коли-небудь повернеться на ринг.
– Я повернувся в бокс випадково, – пояснив він. – Просто хотів повернути своє життя в нормальне русло.
Кемерон вважає, що інші бійці, які мають впливових покровителів, отримували значно м’якші покарання за серйозніші проступки, а деякі й зовсім зуміли “замести свої дискваліфікації під килим”.
– А я сидів, жирний алкоголік, і дивився, як вони продовжують боксувати без усіляких банів, – з гіркотою сказав Кемерон (23-7-1, 10 КО). – У підсумку я відбував п’ять років. Але, знаєш, я легко можу сказати, що не став би нічого змінювати. Тому що я нарешті задоволений собою. А це все, чого я коли-небудь хотів – просто бути в мирі з самим собою. І я цього домігся. Якби я повернув усе назад, я б ризикував втратити це.
Тепер Кемерон тренується в Steel City Gym у Гранта Сміта. Він у відмінній формі, а його густа борода нерідко призводить до того, що на боксерських заходах його плутають з Артуром Бетербієвим.
– Багато хто пише мені: “Бетербієв!” – розповідає він зі сміхом. – Дивляться на фото, потім розуміють, що це не він, і починають жартувати… Ще називають Хабібом. Загалом, часто порівнюють із цими російськими бійцями.
Незважаючи на такі порівняння з елітою, Кемерон реалістично оцінює свої перспективи. Його британський кумир – Дерек Чісора, тому що Дерек готовий битися з ким завгодно. І Кемерон хотів би йти тим самим шляхом – знову зустрічатися із суперниками на кшталт Артура чи Віттакера.
– Адже він свого роду гейткіпер, так? – говорить Кемерон про Чісору. – Так ось, якщо я зможу бути хоча б наполовину таким, яким він є, я буду до біса щасливий. Нехай приходять усі ці імена – дайте мені випробувати їх. Я буду проводити хороші бої, на хороших аренах, і отримувати задоволення від цього.
Якщо Трой Джонс переможе Кемерона цими вихідними, його кар’єра підніметься на новий рівень. Сам Кемерон розуміє, наскільки болючою для нього може виявитися поразка.
– Це бій, який я зобов’язаний виграти, – визнає він. – Тому що, якщо чесно, цей рік був просто приголомшливим – стільки всього хорошого зі мною сталося, і втратити все це зараз було б убивчо. Тож у мене тепер є запал, є вогонь за спиною. Я виграю за будь-яку ціну. Я буду битися. Я готовий битися до смерті. Я битимуся без зупинки і викладуся на повну всі 10 раундів. У цьому бою я буду саме таким.
