Еймантас Станеніс збирається насамперед “привести до ладу голову” після того, як останнім часом мав труднощі з мотивацією до повернення на ринг.
У суботу він уперше в кар’єрі виступив у Литві – у рідному Каунасі впевнено переміг за очками південноафриканця Джабулані Макхенсе.
У квітні Станьоніс зазнав першої поразки, поступившись титулом WBA в об’єднавчому бою тодішньому чемпіону IBF Джарону “Бутсу” Еннісу. Суботній поєдинок став для нього першим після цієї поразки.
Однак замість того щоб битися з бажанням щось довести, він вийшов на ринг із відчуттям “ніби тисяча каменів тисне на плечі”. За словами Станеніса, його прагнення продовжувати кар’єру підірване відчуттям застою.
“Чесно кажучи, я не знаю, – відповів литовець на запитання про те, коли планує наступний бій. – Я просто хочу трохи відпочити, тому що ще до поєдинку з Еннісом я запитував себе: “Чи хочу я боксувати? Чи не хочу?” Це постійно крутиться в мене в голові.
Чекати два роки бою, потім все-таки вийти на ринг, потім ще рік чекати зустрічі з Еннісом – це ненормально. За три роки у мене всього два бої. А якщо хочеш бути серед найкращих, потрібно бути активним. Я радий, що провів цей бій у себе вдома, у рідному місті, а далі подивимося. Зараз я просто хочу очистити голову. Іноді потрібно спочатку розібратися з головою, а потім уже думати про ринг”.
Коли його запитали, чи означає це, що в 31 рік він замислюється про завершення кар’єри, Станьоніс відповів:
“Ні, не замислююся – я люблю бокс. Але в голові давно немає правильного настрою, тому мені потрібна перерва, щоб побути наодинці з собою. Подумати, що я можу і чого хочу”.
“Останні півтора року я тренувався тільки на дисципліні. Нульова мотивація – у мене не було взагалі ніякої мотивації. Зовсім. Я постійно був сумним. Постійно скаржився, у мене був поганий настрій. “Мені це не подобається, мені те не подобається”. Я така людина, якій потрібно, щоб усе було розписано. Коли я знаю дату, коли я знаю суперника, коли знаю, як готуватися. А якщо виникають проблеми, я гублюся і мені це не подобається. Після всього цього періоду роботи я відчув легку депресію. Зараз краще. Зараз, після бою, я відчуваю, ніби тисяча каменів звалилася з плечей.
[Мій виступ] був нормальним. Але після того, що сталося в минулому бою, це було інше, адже я бився в рідному місті; було багато людей; це було божевілля. Я відчував великий тиск, тому що прийшли моя мама, дружина; це теж тиснуло, плюс багато людей, які бачили мої бої в Америці, приїхали сюди, щоб подивитися на мене. Тож перед боєм я сильно нервував. Але все пройшло добре.
Завжди приємно перемагати. Але я не задоволений своїм виступом. Я завжди думаю, що хочу бути кращим. Ідеального моменту не існує, але повертатися до перемог завжди добре”.
