Цього важкого дня Роменська громада провела в останню путь свого Героя — відважного захисника Максима Вячеславовича ГРИЦЕНКА, який ціною власного життя боронив нашу землю від ворога. Він залишився вірним присязі до останнього подиху, ставши прикладом незламної відваги та самопожертви.
На Алеї Слави зібралися рідні, побратими, керівництво громади та небайдужі мешканці, щоб віддати останню шану Максимові.
З живими квітами в руках і схиливши голови, присутні на скорботній церемонії вшановували пам’ять Захисника, дякуючи йому за відданість і незламну боротьбу… Священнослужителі провели заупокійну службу, молячись за вічний спокій душі Героя.
Про Героя пише Роменська міська рада:
ГРИЦЕНКО Максим Вячеславович народився 1 січня 1993 року в селі Великі Бубни. Після закінчення десяти класів продовжив навчання в училищі в смт Дігтярі Чернігівської області, де здобув фах водія.
Після навчання почав працювати на Роменському заводі «Тракторозапчастина», де віддано трудився понад десять років. Максим був працьовитим і відповідальним, цінував просту людську дружбу, щирість і добре ставлення до інших.
У 2013 році він створив власну родину – одружився, став турботливим чоловіком і батьком. Разом із дружиною виховував двох діток – сина та донечку, яких безмежно любив і був для них справжнім прикладом сили, доброти й мужності.
Максим був світлою людиною – відважний, чесний, добрий, щирий. Мав багато друзів, завжди приходив на допомогу. Захоплювався риболовлею, часто вирушав із наметами на природу – це було його улюблене заняття, яке приносило спокій і радість.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Максим перебував у Ромнах. У грудні 2022 року він звільнився з роботи й незабаром був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив навчання в Житомирі як штурмовик у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади.
Він брав участь у бойових діях у найгарячіших точках: Соледар, Красна Гора, Куп’янськ, Дворічне, Харківська, Донецька та Сумська області. Останнім місцем служби стало Краснопілля.
У 2024 році Максим був переведений до 152-го окремого батальйону територіальної оборони, де служив старшим стрільцем-оператором.
У 2025 році отримав звання старшого солдата, мав бойову нагороду – медаль «Учасника бойових дій». Його побратими знали його за позивним «Масяня» – доброзичливого, щирого й незламного.
Максим був справжнім Воїном – добре орієнтувався в місцевості, не боявся небезпеки й до останнього залишався на нульовій лінії фронту. Це мав бути його останній вихід на передову – далі на нього чекала госпіталізація через проблеми зі здоров’ям. Але доля розпорядилася інакше…
27 червня 2025 року, вірний військовій присязі, старший солдат ГРИЦЕНКО Максим Вячеславович, стрілець-оператор 2-го стрілецького відділення 152-го окремого батальйону територіальної оборони, загинув під час стрілецького бою в зоні активних бойових дій.
Максиму назавжди 32 роки…
У Воїна залишились згорьовані батьки, дружина, син, донечка і брат.
