Віддати останню шану Герою на Алеї Слави зібралися рідні, керівництво громад, священнослужителі, друзі, військові, побратими та небайдужі мешканці. Створивши живий коридор, на колінах, зі сльозами на очах, скорботою та болем у серці від непоправної втрати, земляки прощались із Захисником.
Про життєвий шлях Руслана Михайловича ВАСИЛІВА пише Роменська міська рада:
Захисник народився 7 жовтня 1981 року в селі Біловод, Роменського району, Сумської області. У 1993 році родина переїхала до села Саханське. Закінчивши Попівщанську школу, Руслан здобув професію тракториста-машиніста у Глинському ПТУ-37. Його знали як щирого, відкритого, трудолюбивого чоловіка, завжди готового прийти на допомогу. Його поважали й любили – як сусіда, друга, сина.
У грудні 2024 року він без вагань став до лав Збройних Сил України, пройшовши військово-лікарську комісію. У січні 2025 року розпочав службу в лавах ЗСУ. Обіймав посаду такелажника 1 відділення евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону.
Він був гідним Воїном, вірним присязі, відважним захисником, справжнім патріотом. Але 7 квітня 2025 року обірвалося його життя…
У Руслана залишилась мама, яка втратила найдорожче – сина. Немає слів, що змогли б зменшити біль цієї втрати.
