Сьогодні Роменська громада провела до місця останнього спочинку Захисника, вірного сина своєї Батьківщини Олександра НОВІКА, який загинув у бою, захищаючи рідну землю від російського агресора.
Прощання з Героєм відбулось на Алеї Слави. Віддати шану полеглому військовослужбовцю на чин похорону численно прийшли рідні, друзі, колеги, керівництво громади, священнослужителі, побратими, односельці та небайдужі мешканці громади.
Слова скорботи та співчуття рідним і близьким загиблого воїна висловив міський голова Олег СТОГНІЙ: «Війна, з якою росія вторглася на українську землю, принесла всім багато горя. Запекла, кровопролитна битва за Україну триває. Тяжко прощатися з нашими сильними, відважними земляками, які ціною власного життя відстоюють нашу свободу. Українці — це той народ, який найбільше любить волю… «Душу й тіло ми положим за нашу свободу»… Як сьогодні гостро звучать ці рядки, коли доводиться зустрічати «на щиті» і проводжати у Вічність Героїв, котрі кладуть свої життя на вівтар української незалежності, серед яких наш земляк Олександр НОВІК. Невимовний біль… Страшна ціна нашої свободи… Мужній чоловік, який любив Україну і віддав за неї найдорожче – життя – за її майбутнє, за майбутнє кожного з нас. Не дожив, не домріяв, але він свято вірив в Україну та віддав за неї найдорожче, що мав, – власне життя. Невимовно стискається серце та болить душа за нашого захисника, який побачить Перемогу тільки з небес…»
Зі сльозами на очах присутні схилили голови у жалобі, усвідомлюючи яку високу ціну віддав Олександр за нашу свободу.
Наш Герой Олександр Васильович НОВІК народився 25 жовтня 1975 року в селі Великі Бубни Роменського району Сумської області.
Навчався у Великобубнівській ЗОШ І- ІІІ ступенів, яку закінчив у 1992 році.
Після закінчення школи вступив до Роменського коледжу КНЕУ в м. Ромни.
Після першого курсу, в 1993 році, був призваний на строкову службу, яку проходив у м. Києві в Роті почесної варти. Під час служби Олександр мав честь зустрічати американського президента Білла Клінтона під час його візиту до України.
Після армії, в 1995 році, продовжив навчання, здобув спеціальність «нафтовика».
З 1996 року працював кінологом у м. Києві, потім в «Нафтозахисті», далі – будівельником в різних містах України.
У 2008 році одружився, цього ж року радів народженню доньки Валерії. Багато приділяв часу донці та безмежно любив її.
У 2008 році вступив на навчання до Київського політехнічного інституту на машинно-будівельний факультет, а в 2013 році закінчив його за спеціальністю «Хімічна обробка металів».
Олександр любив своє рідне село, любив людей та вважав священним обов’язком захищати та оберігати своїх рідних.
Займався спортом, був гарним рибалкою, обожнював собак та любив природу. Займався фотографією. Йому також подобалось садити дерева: сосни та яблуні.
Добрий, товариський, завжди готовий прийти на допомогу. Полюбляв готувати і пригощати смаколиками рідних та друзів. Був справжнім другом і надійним товаришем, який завжди знаходив час для близьких і друзів.
Олександр любив історію, колекціонував монети, обожнював ходити з металошукачем на пошуки старовинних речей та навіть мав свою колекцію.
Олександр НОВІК мав загострене почуття справедливості та відданості Батьківщині, був борцем за правду, пройшов два Майдани (Помаранчеву революцію та Революцію гідності). Тож, коли почалась війна, Олександр не зміг залишатися осторонь.
На захист рідної землі він став 13 листопада 2023 року.
Загальну військову підготовку пройшов у Чернігівській області на стрільця. Олександр НОВІК служив командиром 2 стрілецького відділення 32 Окремого стрілецького батальйону.
Разом з побратимами боронив Україну на Харківському та Донецькому напрямках.
За словами побратимів Олександр був майстерним і мужнім воїном, користувався повагою та авторитетом, його енергія та завзятість заряджали та гуртували колектив, був щирим, відвертим, доброзичливим, надійним товаришем, завжди намагався у всьому допомагати.
Побратими розповіли, що Олександр взяв двох окупантів у полон.
В останній розмові з рідними Олександр попередив, що вирушає на завдання, просив не хвилюватися та не дзвонити у ці дні.
Відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і Незалежність, 27 липня 2024 року біля населеного пункту Північне Бахмутського району, Донецької області життя солдата Олександра НОВІКА обірвалося…
Олександр НОВІК загинув на руках у свого побратима-земляка, з яким з перших днів і до останнього подиху пліч-о-пліч тримали оборону…
Мати втратила сина… Донька втратила батька… Сестра втратила брата… Брат втратив брата…
Громада й Україна втратили свого мужнього сина…
Захиснику назавжди 48 років…
Немає прощення російській федерації за горе, яке вона принесла, ступаючи своїм брудними терористичними чоботами по нашій українській землі.
Віднині Олександр НОВІК – воїн Небесного Легіону, а його ім’я назавжди вписано в новітню історію боротьби за волю та вільний розвиток України🇺🇦
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Нехай душа загиблого Героя знайде вічний спокій!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
