Суспільство
Освітня омбудсменка Надія Лещик про те, чи можна організувати навчання у шкільних укриттях, проблеми через доступ туди місцевих мешканців та чи можуть батьки забирати дитину зі школи під час тривоги
Зміст
На фоні щоденних ракетно-дронових атак з боку РФ уряд ухвалив рішення щодо забезпечення безперервності освітнього процесу в умовах тривалих повітряних тривог. Рішення щодо формату навчання обиратимуть громади на місяцях. Однак, на думку урядовців, укриття закладів освіти, які працюють очно, мають бути придатними для тривалого перебування дітей та проведення навчальних занять. Наскільки взагалі реалістично організувати навчання в шкільних укриттях, якими до того ж користуються мешканці сусідніх будинків? Про це Еспресо розповіла освітня омбудсменка Надія Лещик.
Пані Надіє, якими, на вашу думку, мають бути умови в укриттях, щоб там можна було проводити навчання?
Отримую чимало скарг щодо укриттів в закладах освіти, зокрема неналежних умов в укриттях, доступу до них. Маємо розуміти, що побудова чи реконструкція укриття, у якому можна було б навчати дітей, зробити там окремі класи чи відокремлені простори для навчання багатьох класів – це дуже дороговартісний проєкт. Він має відповідати всім нормам: будівельним, пожежним, санітарним тощо. Укриття має бути протирадіаційним. Частина шкіл облаштовують найпростіші укриття в підвалах, де не завжди є належні умови.
Тому треба розрізняти укриття, в яких неможливо організувати освітній процес, та укриття, де можливо організувати освітній процес. Я бачила великі укриття, у яких немає якихось перегородок чи інших відокремлених просторів, але там можна поміркувати, як це зробити. Звісно, це потребує часу і коштів, розробки проєкту, узгодження тощо.
За тиждень, поки діти на канікулах, це зробити неможливо. Крім того, зараз проблеми із закупівлями, адже платежі за багатьма напрямами заблоковані казначейством. Однак є укриття, площа яких не дозволяє зробити окремі класи та встановити там перегородки.
Також батьки скаржаться на вбиральні, на їхню відсутність чи умови в цих вбиральнях, на відсутність запасів води, неналежний температурний режим. Розуміємо, що зараз опалення немає, в укриттях доволі сиро і прохолодно. Також скаржаться на вентиляцію або її відсутність. Адже потужність вентиляції розраховувалася на короткотривале перебування. А коли вентиляція неналежно працює, це впливає на рівень кисню, що своєю чергою погіршує самопочуття учасників освітнього процесу та їх продуктивність.
Водночас нам скаржаться, що в укриттях не вистачає місць для сидіння, відсутні парти. Але хочу зауважити, якщо поставити парти, то це автоматично зменшує площу цього укриття. Тому тут важливо мати складні меблі або стільці зі складним столом (партою).
Чимало скарг на плісняву, вологість.
Також почали надходити скарги на відсутність альтернативних джерел живлення в укриттях.
Десь є генератор і його вмикають, а десь генератор не перебуває на балансі закладу освіти, а призначений для забезпечення роботи виключно пункту незламності й директор не має права його вмикати для функціонування закладу освіти.
Десь генератор доволі потужний, але немає пального або генератор працює цілий день і споживає дуже багато пального тощо.
Крім того, керівники закладів освіти озвучили ще одну проблему. Поза межами освітнього процесу шкільні укриття використовуються мешканцями громади, які залишають сміття, розряджають зарядні станції, які стоять в укритті. Є скарги директорів щодо того, що мешканці через тривалі повітряні тривоги перед освітнім процесом перебувають в укритті, й працівники закладу освіти не можуть просити мешканців покинути укриття, адже тривога не завершилася, але до закладу приходять діти, які мають зайти в це укриття та розпочати освітній процес.
У нас є чітка норма, що під час освітнього процесу укриття лише для учасників освітнього процесу. А що робити з мешканцями? Виникають постійні конфлікти. Бо на мешканців теж є чимало скарг – вони викидають сміття на підлогу, влаштовують собі спальні місця, а потім назад це все не ставлять тощо.
Нещодавно Кабінет Міністрів України прийняв постанову про те, що укриття закладів дошкільної освіти лише для дітей та працівників, тобто поза освітнім процесом до цього укриття нікого не будуть допускати. А як допускати громадян до укриттів закладів загальної середньої освіти буде вирішувати громада. Адже ситуація в громадах різна, інколи поруч зі шкільним укриттям є інші укриття, якими можуть користуватися громадяни. А є громади, де шкільне укриття є єдиним для певної території.
Після перебування мешканців необхідно прибрати та провести дезінфекцію укриття. Ставки прибиральниць розраховуються з площі закладу освіти, але площа укриття туди не включена. Шкільні прибиральники, звісно, прибирають. Але водночас, якби у цих мешканців десь було поруч доступне й обладнане безпечне укриття, вони б туди ходили.
Нещодавно у Львові вибухнув скандал через те, що у шкільне укриття під час тривоги не пустили жінку з собакою, бо там уже перебували діти.
Щодо тварин в укритті – ми інколи теж з колегами сперечалися. Хтось каже, що це ж домашні улюбленці, тож начебто нормально, що з ними спускаються в укриття. Але поглянемо на інший бік проблеми. Не кожен господар доглядає за своїм улюбленцем, тому тварина може мати блохи, паразити, хвороби. Також коли тварина лякається вибухів, вона може поводитися непередбачувано, зокрема мітити територію. А в когось може бути алергія на шерсть. Тому це дискусійне питання, як знайти правильне рішення, щоб і людей з тваринами захистити, але щоб це було безпечно й для дітей.
Зрештою, у тому випадку, про який ви згадали, діти уже перебували в укритті. Тож там не те що з твариною, жінку взагалі не мали пускати.
Тут треба громаді працювати із мешканцями й пояснювати, що якщо заклад з 7:30 починає прийом дітей, то мешканці вже не можуть користуватися цим укриттям. Але, знову ж таки, є проблема нестачі укриттів.
“Якщо над головою вибухає, не можна змушувати людину йти на роботу”
Знаю про випадки, коли педагогів змушують вранці під час тривоги їхати до школи, аби приймати дітей і відразу після відбою можна було розпочинати навчання. Чи може керівництво вимагати від вчителя прибувати на роботу вчасно попри повітряну тривогу?
Насправді перед нами стоїть дилема. Є батьки, частина з яких працівники критичної інфраструктури. Їм нема на кого залишити дитину, тож вони все одно ведуть її в садок чи школу. Бо їм у той час треба оперувати, гасити пожежі, відновлювати електрику тощо. Що робити з цими дітьми? Їх треба прийняти в закладі освіти, щоб дати можливість запустити процеси, які виконують ці люди. Водночас у нас не має бути примусу до педагогічних працівників йти на роботу під час повітряної тривоги. Ми про це багато говорили з директорами, з педагогами, шукали оптимальне рішення, як зробити, щоб задовольнити всіх і не примушувати під ракетами та дронами йти на роботу.
Якщо брати медицину, постановою Кабміну чітко регламентовано, що, наприклад, поліклініки вирішують самостійно, працювати їм чи ні. Натомість екстрена медична допомога працює під час жовтого рівня тривоги. В освіті такого регламенту немає. Вихід, який ми знайшли, неофіційний та гнучкий. Є педагогічні працівники, які живуть поруч з закладом освіти. І вранці директор опитує, хто може зараз прийти на роботу і прийняти дітей не лише зі своїх груп чи класів, а й з інших. Але це має бути без примусу. Бо якщо над головою вибухає, не можна змушувати людину йти на роботу.
Власне, скільки часу може даватись після відбою, аби учні та вчителі могли дістатись до школи? От буває, що відбій буквально 8:55, а о 9:00 уже починається урок. Зрозуміло, що встигнути нереально.
Це все індивідуально, кожен заклад освіти повинен мати свій алгоритм. Адже є діти, які живуть поруч зі школою і можуть прибути за п’ять чи кільканадцять хвилин, а є ті, які живуть далі або ж в іншому населеному пункті громади та їх довозить шкільний автобус. І виходить, що частина дітей можуть прийти в заклад і навчатись очно. А що робити з дітьми, яких не змогли довезти через повітряну тривогу?
І тут знову виникає питання, як організувати освітній процес. МОН рекомендує не поєднувати одночасно очне і дистанційне навчання в класі, а давати матеріал для самостійного опрацювання. Але якщо тривоги звучать щодня, то фактично діти навчаються без підтримки педагогів, все на самостійне опрацювання. У мене була зустріч з директорами, і ми сперечались про це. Таке одночасно очно-дистанційне навчання спричиняє додаткове навантаження на вчителя. Але якщо частина дітей прийшли до школи, частина залишилася вдома, то, на мою думку, краще якщо вони підключаться на цей урок і хоч трішки послухають вчителя та виконають завдання тощо. Дистанційний урок має тривати менш як 45 хвилин. Але це краще, ніж повністю самостійне опрацювання та зменшує освітні втрати. Особливо від формату самостійного опрацювання та навчання страждають учні початкових класів, для яких у цьому віці дуже важлива взаємодія з учителем. Частина директорів погодились зі мною.
Інший приклад. У Києві є батьки, які працюють в центрі міста і водять дітей з лівого берега в школу в центр. Після відбою через затори вони швидко не дістануться до школи. То чи варто решті класу чекати, поки всі приїдуть? Чи одразу проводити уроки для тих, хто уже на місці? Тобто тут в кожній школі, в кожному класі по-своєму визначається формат освітнього процесу.
Тому одного рішення, яке було б добрим для всіх, за цих умов не існує.
Чи можуть батьки забрати дитину з укриття під час тривоги
Ще одна проблема – батьки часто забирають дітей з укриттів під час тривоги і скаржаться, що керівництво вимагає заяву про те, що вони беруть на себе відповідальність за безпеку дитини. Без такої заяви не відпускають. Наскільки така заява взагалі має якесь юридичне значення?
Є вимоги щодо експлуатації захисних споруд, і там чітко зазначено (наказ Міністерства внутрішніх справ від 09.07.2018 № 579), що вихід з захисної споруди допускається після надходження інформації про відсутність небезпеки або у випадках вимушеної евакуації. У нас є чітка відповідальність педагогів за дітей під час освітнього процесу. Досить часто батьки кажуть: я напишу записку, а ви відпустите дитину під час тривоги. Ні, так не може бути. Педагоги не мають права відпускати дітей самостійно йти додому під час повітряної тривоги.
Стосовно того, що батьки приходять і забирають дитину з укриття, то тут знову є певна неузгодженість. Бо тривога може безперервно тривати довгий час – по 5-6 годин чи навіть більше. І педагогічні працівники змушені перебувати з учнями в укритті, хоча у них робочий день давно закінчився. Директори дозволяють батькам забрати дитину під їхню відповідальність за певних умов. Є школи, які заводять журнал, в якому батько чи мати розписуються, коли забирають дитину, є школи, які вимагають від батьків відповідну заяву. І далі уже батьки відповідальні за те, що ведуть кудись дитину під час повітряної тривоги. Це суперечливі моменти, які за більш як 4 роки повномасштабної війни досі остаточно не узгоджені.
На вашу думку, зважаючи на складну ситуацію з навчанням через величезну кількість повітряних тривог, чи є сенс говорити про скорочення кількості предметів?
У нас дано протокольне доручення КМУ щодо пріоритетності певних предметів та викладання їх в очному форматі. Але виконати всі норми законодавства наразі в таких умовах в певних регіонах фактично неможливо, зокрема організувати уроки певної тривалості, за певним розкладом. Тому що є прикордонні, прифронтові регіони, зараз також Київ і Київська область, які постійно зазнають ворожих атак.
Стосовно скорочення кількості предметів, то є освітня програма, є державний стандарт. Чи можемо ми від нього відступати? Не можемо. Але, я вважаю, що має бути певна гнучкість. Є предмети, які дитині можна давати на самостійне опрацювання. Наприклад, музика, малювання, фізкультура тощо.
Але є предмети, які необхідно, щоб дитина добре засвоїла, відповідно здійснювати їхнє повноцінне викладання. Особливо ті, за якими у нас з роками зростають освітні втрати, зокрема якщо порівнювати з результатами інших країн, за міжнародними дослідженнями: математика, англійська мова, хімія, фізика тощо.
Також вже багато років ведеться мова про спрощення програм, про вилучення занадто наукового змісту. Інколи батьки пишуть про надто науковий зміст підручників, про те, що ці знання не пов’язані з практикою, немає розуміння, де дитина може потім їх застосувати. Тож тут варто було б іти шляхом розвантаження програм й залишати найголовніші теми, без яких не можна вивчати предмет далі та перейти в наступний клас. Бо засвоїти весь наявний зараз обсяг матеріалу в умовах війни не можливо. Давайте будемо чесними, і до воєнного стану той обсяг знань, який перед нами висуває як державний стандарт, так і освітня програма, важко було засвоїти.
