24 травня 2025 року життя Гінджіро Шігеокі змінилося назавжди.
Колишній чемпіон IBF у мінімальній вазі вийшов на ринг проти Педро Тадурана в спробі повернути собі титул.
Цей бій став для нього останнім.
Після поразки роздільним рішенням за підсумками 12 раундів японський боксер знепритомнів прямо в рингу, після чого йому екстрено провели краніотомію. Наприкінці червня 2025 року його перевели з реанімації у звичайну палату. 6 серпня його транспортували з лікарні в Осаці до госпіталю в рідному Кумамото. Загалом Шигеока провів у лікарні 303 дні, перш ніж 25 березня його нарешті виписали. Але він, як і раніше, потребує цілодобового догляду.
Його старший брат Юдай, який сам раніше володів титулом WBC у вазі до 47,6 кг, а потім завершив кар’єру на тлі трагедії в родині, каже, що процес відновлення йде повільно, але прогрес є.
“Він поступово стає кращим – тепер потроху може їсти і посміхається набагато частіше, ніж раніше”, – розповів Юдай Шигеока в інтерв’ю The Ring.
“Його реабілітація все ще неймовірно важка, але він справжній боєць. Цілком очевидно, що йому все ще потрібна величезна підтримка, і як старший брат я розумію, що зобов’язаний взяти на себе відповідальність”.
Крім того, що Юдай відіграє ключову роль у догляді за братом, за цей час він ще й сам став батьком, а також керує власним кафе Shinonome Cafe, що робить його життя неймовірно насиченим.
“Я хочу, щоб моя кохана дружина завжди була тут, у кафе, поруч зі мною, щоб ми вели цю справу разом”, – каже він. “Але в нас маленька дитина, і іноді їй доводиться залишатися вдома і займатися малюком. Коли я працюю один, я дуже за ними сумую. Вона допомагає мені зі складанням меню, навіть логотип для кафе зробила. Вона добре розуміється на бухгалтерії, на відміну від мене, тож це величезна допомога”.
Але кафе стало для Юдая не тільки притулком від важкої реальності. Він сподівається, що воно допоможе і Гінджіро.
“До нас приходять не тільки люди зі світу боксу, а й багато мам із маленькими дітьми, які проводять тут час. Часто моя дружина і наш малюк теж бувають у кафе”, – розповідає він.
“Я ще й створював це кафе з думкою про Гінджіро. Щоб він міг приходити сюди, сидіти тут, почуватися як удома. Я навіть привіз диван, яким він користувався раніше, щоб, перебуваючи в кафе, він відчував знайому, домашню атмосферу”.
