Коли ми говоримо про доступність середовища, багато хто уявляє пандус при вході до будівлі, спеціальні двері, кнопки виклику чи тактильну плитку на підлозі. Але це — вже майже фінішна пряма.
Шлях людини з інвалідністю, мами з дитячим візочком чи літньої особи починається значно раніше. І починається він не з порогу будівлі — чи то заклад, установа чи магазин.
Серед такого взірця, до якого ми прагнемо і робимо все можливе для наближення мети – безбар’єрний дизайн Охтирської художньої школи (дивіться на ілюстрації фрагмент даного проекту).
Концепція модернізованої школи увійшла до Альманаху безбар’єрних рішень Школи Універсального Дизайну, створеного ПРООН.
Ми пишаємося тим, що проєкт розробила команда, до складу якої увійшли представники підрозділів Охтирської міської ради та бізнесу: управління фінансів та економіки, управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства, відділу містобудування та архітектури та представниця місцевого бізнесу — фізична особа-підприємець, ландшафтний дизайнер за освітою.
Це ще один крок до створення доступного, інклюзивного й комфортного простору для всіх.
Саме зупинка — перша точка входу у простір. Якщо людина не може безпечно доїхати, вийти на зупинці, перейти дорогу чи тротуар, то все інше — навіть ідеально обладнане — втрачає сенс. Безбар’єрність — це не про окремі рішення, а про безперервний маршрут.
Ми маємо перестати зводити доступність до окремих елементів — пандусів, ліфтів чи табличок шрифтом Брайля. Їх наявність — ще не гарантія того, що людина справді зможе скористатися простором. Ознакою справжньої безбар’єрності є не наявність елементів доступності, а те, чи може людина самостійно їх використати, зорієнтуватися, зрозуміти, куди йти, і дістатися туди, куди їй потрібно, без сторонньої допомоги.
Безбар’єрність — це не просто про комфорт. Це про гідність, самостійність і рівні можливості. І починається вона там, де ще немає вивісок і дверей — на зупинці. На перехресті. На тротуарі. У просторі, де кожна людина може вільно рухатися своїм маршрутом — саме так формується дійсно доступне і чуйне до потреб усіх середовище.
Тож щоразу, коли ви плануєте чи облаштовуєте простір — починайте з першого кроку. Уявіть повний шлях людини: від зупинки до дверей. І лише тоді ви створите по-справжньому безбар’єрне середовище.
