Кар’єра Ентоні Ярда – справжні американські гірки: від легких перемог над суперниками рівня нижче до чемпіонських боїв проти найкращих напівважковаговиків свого покоління.
До свого наступного виступу на стадіоні “Тоттенгем Хотспур” – в андеркарді шоу Fatal Fury: City of the Wolves від журналу The Ring – Ярд підходить до бою з рекордом 26-3 (24 КО), майже за десять років після дебюту в профі. Дві з трьох його поразок – дострокові – від грізних росіян Сергія Ковальова та Артура Бетербієва з інтервалом у чотири роки. Між ними був ще один бій – поразка роздільним рішенням у 12 раундах проти Ліндона Артура в грудні 2020-го, за яку Ярд успішно помстився рівно через рік.
У суботу в нього з’явиться шанс вийти в лідери в їхньому особистому протистоянні – 2:1 проти манчестерця, майже через п’ять років після їхнього першого бою.
Настільки переконливою була перемога Ярда в реванші 2021 року в Copper Box Arena, що завершилася розгромом уже в четвертому раунді, що Артур припустив: Ярд, мовляв, чекатиме легкої прогулянки в Лондоні цього вечора. Але сам Ентоні відмовляється навіть думати про недооцінку суперника.
– Нехай він так думає, – каже Ярд у відповідь на слова Артура. – Якщо він думає, що я вийду млявим – чудово. Я кращий, ніж був у реванші, і постараюся вийти в ринг справжнім Містером Видовищність. Вибуховим.
Сам Ярд першим визнає, що в його останньому бою цього “вибухового” елементу явно не вистачало – тоді він ледве пройшов усі 10 раундів проти малознайомого латвійця Ралфса Вілканса, хоча вже першим правим прямим відправив його в нокдаун. Можливо, того вечора він і справді виглядав як людина, яка втратила любов до своєї справи. Але тепер, оновлений і залишивши позаду широко освітлений судовий розгляд із промоутером Френком Ворреном, старий Ярд повернувся.
– Знаєш, як кажуть: хочеш насмішити Бога – розкажи йому про свої плани, – каже він. – У мене немає ні чіткого плану, ні карти. Є мета і бачення. Єдине, що я можу контролювати – як старанно я працюю. Я точно не буду боксувати після 40, але час у мене є. Можу йти до 37-38.
– Це все частина шляху. Іноді, коли читаєш книжку, чим більше всього відбувається в середині, тим вона цікавіша. Я так на це дивлюся. Коли я буду старим, на пенсії, з онуками, сяду і замислюся: “А чим я взагалі займався в житті? Наскільки це було цікаво?”
– Є люди, які живуть у зоні комфорту, не хочуть ні з чим стикатися, ні з якими труднощами. Але, чорт забирай, це ж так нудно – одне й те саме щодня. Щось пішло не так – вони губляться, і все, кінець. А для мене – це все частина шляху. Розумієш, ми, люди, просто передаємо інформацію далі. Одного разу все закінчиться, і, можливо, хтось скаже: “А ти пам’ятаєш такого хлопця – Ентоні Ярд?” Ось я і намагаюся зробити все, що можу, поки ще тут.
