Претендент на титул у першій важкій вазі Робін Сафар досі не переглядав свій бій проти Яміля Перальти. І, за його власними словами, коли все-таки зважиться це зробити, особливого задоволення від перегляду не очікує.
22 травня Сафар вперше у своїй кар’єрі опинився в нокдауні, але зумів піднятися й здобути нелегку перемогу за рішенням суддів. Цей успіх помітно зміцнив його позиції в рейтингах: зараз він посідає друге місце за версією WBO, четверте за версією WBC, тринадцяте за версією WBA та п’ятнадцяте в рейтингу IBF.
Однак сам боксер зовсім не задоволений своїм виступом.
«Це був далеко не мій найкращий бій, але я переміг, а це головне», — сказав Сафар в інтерв’ю BoxingScene.
«Чесно кажучи, я переміг виключно завдяки характеру та силі волі. Ось і все. Я не продемонстрував жодної майстерності. Та й багато чого ще не показав. Взагалі все було пов’язано саме зі мною. До суперника це майже не мало стосунку. Якщо чесно, він виявився саме таким, яким я його собі уявляв. Він робив саме те, що я очікував побачити. Проблема була в тому, що моє тіло відмовлялося робити те, чого я від нього хотів. Не знаю, чи зрозуміло я пояснюю».
Згадуючи нокдаун у другому раунді, Сафар зізнався, що першою емоцією було зовсім не потрясіння, а сором.
«Якщо чесно, мені було ніяково. Чорт забирай, адже мене ж раніше ніколи не кидали. Я подумав: „Та ну, тільки не тут“».
І це трохи закрутило мені голову. Я розлютився, почав дратуватися. Але потім зрозумів, що не можна піддаватися емоціям. У підсумку, замість того щоб стати агресивнішим, я, навпаки, занадто заспокоївся. Став надто обережним. Почав більше думати про те, що робитиме він, ніж про те, що маю робити я сам.
Так тривало кілька раундів. Лише після четвертого чи п’ятого раунду я знову почав боксувати так, як мав би. Але навіть тоді відчував, що тіло не слухається мене. Я хотів одного, а воно робило інше».
За словами Сафара, йому слід було набагато частіше завдавати ударів і активніше працювати джебом. Однак певну роль відіграли проблеми з лівим плечем, хоча він не хоче використовувати це як виправдання.
Більше того, швед назвав цей поєдинок найгіршим виступом за всю свою кар’єру — як професійну, так і аматорську.
«Але навіть показавши результат на рівні «трійки з мінусом», я все одно переміг», — зазначив він.
При цьому Сафар вбачає у тому, що сталося, й позитивний бік. Він вважає, що тепер багато потенційних суперників можуть вважати його більш вразливим і охочіше погоджуватися на бій.
«Тепер усі будуть думати: „Якщо той хлопець зміг відправити його в нокдаун, значить, і я зможу“».
Мене це зовсім не турбує. Стилі визначають хід боїв. Зрештою, все залежить від того, з ким ти б’єшся, коли ти б’єшся і як ти почуваєшся в день бою. Тож, можливо, все це виявиться прихованим благословенням».
