Науковці наголошують: це унікальний випадок, адже раніше схожі сонячні обсерваторії знаходили виключно в регіоні майя.
У штаті Пуебла, Мексика, археологи виявили стародавню сонячну обсерваторію, яка має понад 2 500 років. Це перша знахідка такого роду, знайдена поза межами регіону мая.
Обсерваторія розташована в давньому поселенні Тетелес-де-Авіла-Кастільо, більш відомому як Тетеліхтік, у горах Сьєрра-Норте. Національний інститут антропології та історії Мексики (INAH) оголосив про це відкриття 13 жовтня 2026 року, пише Heritage Daily.
Дослідники вважають, що комплекс був побудований у період Середнього докласичного часу, приблизно між 1000 і 600 роками до н. е. Його архітектура нагадує будівлі, відомі як комплекси групи Е, традиційно асоційовані з цивілізацією мая.
Комплекс розташований на сході від Великої площі поселення. Він складається з прямокутного внутрішнього двору, оточеного двома платформами. Східна платформа має розміри близько 90 метрів з півночі на південь і 40 метрів зі сходу на захід. Західна платформа менша – 46 на 27 метрів – і, ймовірно, використовувалася як спостережний пункт.
Планування нагадує комплекс групи Е в Уашактуні на території сучасної Гватемали. Альберто Дієс Барросо Репізо, директор археологічного проєкту Тетелес-де-Авіла-Кастільо, зазначив, що ці подібності можуть вказувати на спільну традицію астрономічних спостережень і церемоніальної архітектури. Обидва комплекси датуються одним і тим самим періодом, хоча комплекс в Уашактуні приблизно вдвічі більший.
Дослідники вважають, що обсерваторія, ймовірно, допомагала дотримуватися сільськогосподарського календаря. Її видовжена платформа, можливо, позначала початок доіспанського календаря в лютому та сезон збору врожаю в жовтні. Ці дати були важливими для сільськогосподарських громад, які організовували свою діяльність, спираючись на сезонні зміни.
Спостереження також свідчать про те, що східна платформа виконувала роль сонячного календаря. Відстежуючи схід Сонця, мешканці, ймовірно, могли визначати ключові моменти його річного циклу, зокрема рівнодення та сонцестояння. Це вказує на те, що астрономічні знання мали важливе значення для сільського господарства, релігійних обрядів і організації обрядових просторів.
Ця знахідка також може допомогти дослідникам дослідити культурні зв’язки між давніми народами Мезоамерики. Дієс Барросо вважає, що це місце може надати свідчення про ранні контакти між народами, що говорили мовою мая, та громадами на сучасній території Пуебли. Дослідники також вивчають можливі зв’язки з народом хуастеків, мова якого належить до маянської мовної родини, або цивілізацією тотонаків.
Інша версія пов’язує основну споруду поселення з Нантеуіц – богинею народу науа, ім’я якої перекладається як “наша мати півдня”. Ця інтерпретація спирається на орієнтацію будівлі на Канопус – другу за яскравістю зірку на нічному небі. Проте ці культурні та релігійні зв’язки залишаються не підтвердженими.
Археологічні дані вказують, що Тетеліхтік був заселений приблизно з 900 року до н. е. до близько 100 року н. е. Хоча поселення частково було покинуте в зв’язку з розвитком таких великих центрів, як Кантона, Чолула та Теотіуакан, воно зберігало релігійне значення.
Жертвоприношення, знайдені навколо церемоніального комплексу, датуються приблизно 100–600 роками н. е. Ще одне жертвоприношення, яке приписується тотонакам і яке відноситься до періоду між 600 і 900 роками н. е., виявили на одній з платформ. Ці знахідки свідчать про те, що люди продовжували відвідувати це місце для проведення ритуалів протягом століть після того, як його покинули.
Дієс Барросо висловив припущення, що ранні мешканці поселення, ймовірно, були предками тотонацьких громад, які згодом оселилися в Йоуалічані в Пуеблі та Ель-Тахіні в сусідньому Веракрусі. Обидва ці міста стали важливими центрами тотонацької культури.
Ця знахідка демонструє, як давні громади використовували спостереження за навколишнім світом для організації сільськогосподарських робіт, релігійних обрядів і будівництва церемоніальних споруд. Вчені планують подальші дослідження, щоб з’ясувати, як саме функціонувала обсерваторія та чи можна підтвердити культурні зв’язки, про які говорять археологи.
Нагадаємо, що в Ізраїлі археологи виявили добре збережену єврейську ритуальну лазню, якій приблизно 2000 років. Знахідка належить до періоду Другого Храму – епохи, коли жив Ісус Христос. Споруда вагою близько 25 тонн була знайдена під час розкопок у місті Кір’ят-Гат на півдні країни
