Підпишіться на нас в Google
Український ринок праці у 2026 році функціонує в умовах постійних криз. Безперервні ворожі обстріли, руйнування інфраструктури, ціленаправленні удари по бізнесу, системний дефіцит кадрів та вимушена ротація персоналу перетворили щоденну роботу бізнесу на випробування на міцність. Частина роботодавців відчайдушно намагаються просто втримати наявні команди, переглядають ресурси для мотивації та шукають рішення, щоб не зупинити операційну діяльність.
На тлі постійних ризиків абсолютна більшість підприємств усе ще змушена шукати нових людей, аби закривати прогалини в штаті. За даними опитувань компанії GRC.UA, 47% організацій відкривають вакансії за всіма напрямами, 37% здійснюють точковий добір, а 12% намагаються знайти заміну тим, хто звільнився, був мобілізований або змушений виїхати через небезпеку. Повністю зупинили найм лише 1% компаній, адже повна заморозка фактично означає закриття.
Ключові фактори та вимушені тренди:
- Вимушена ротація та стриманий найм: Оновлення команд відбувається в умовах жорсткої нестачі ресурсу. 44% компаній змогли залучити лише до 10% нових співробітників, а 30% оновили склад на 11–20%. І лише 5% бізнесів змогли дозволити собі взагалі утриматися від залучення нових кадрів.
- Зростання заробітних плат як єдиний важіль утримання: В умовах лише офіційної інфляції на рівні 9-10% роботодавці вимушені піднімати заробітні плати. Понад половина компаній (51%) підвищили оклади на 11–20%, а 22% – у межах 10%. Водночас виплата бонусів та премій у 71% підприємств залишилася без змін. Це свідчить про те, що бізнес намагається дати працівникам хоч якусь фінансову стабільність через фіксовану частину, позбувшись гнучких преміальних систем.
- Гендерний перерозподіл та бар’єри інклюзивності: Тривала мобілізація серед переважно чоловічого населення вимушено ламають старі стереотипи. 57% компаній уже залучають жінок на традиційно “чоловічі” та важкі професії, а 9,3% планують зробити це ближчим часом. Паралельно бізнес намагається адаптуватися до нових соціальних реалій: 47,7% працевлаштовують людей з інвалідністю, 32,6% залучають ВПО, а 30,2% намагаються реінтегрувати ветеранів. Проте інфраструктурна реальність залишається невтішною: 53,5% компаній через брак коштів та зруйновані приміщення фізично не мають змоги облаштувати безбар’єрні робочі місця.
- Психологічне виснаження та підтримка ветеранів: Регулярні обстріли та тривожні новини критично впливають на ментальний стан людей. Системний моніторинг емоційного стану співробітників проводиться лише у 30,2% компаній по країні (хоча на Сході, де проходить найпротяжніша лінія фронту, найвищий, цей показник сягає 50%, а в Києві – 36%). Водночас лише 18,6% бізнесів наразі мають спроможність реалізовувати окремі програми підтримки для ветеранів, які повертаються з фронту, хоча ще 30,2% тільки намагаються їх розробити.
Реалії 2026 року демонструють: виживають ті компанії, які в умовах війни, втрат та регулярних руйнувань знаходять залишки ресурсів для підтримки своїх людей, перенавчання кадрів та болісної адаптації до вимог часу.
Дані були отримані в результаті дослідження, проведеного експертами компанії GRC.UA у 2025–2026 роках. В опитуванні взяли участь 1 720 роботодавців та 6 160 шукачів роботи (загалом 7 880 респондентів), з яких 15% представлені сектором рітейлу. Дослідження охопило всі сектори економіки та професійні сфери по всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій та півострова Крим.
Проходьте нове опитування за посиланням та допоможіть аналітикам краще зрозуміти актуальні тенденції на ринку праці.
