екологія
Поки в Україні рахують зруйновані міста, вбитих і поранених, розмінований і випалений чорнозем, ще одна жертва війни залишається майже непоміченою – вона просто пролітає над нашими головами
Зміст
Мільйони птахів щороку перетинають небо над Україною одним із найважливіших міграційних коридорів планети – вздовж Азовського й Чорного морів. Три українські експерти, які займаються орнітологією і не лише – доцент кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Максим Височин, керівник науково-дослідного відділу нацпарку “Тузлівські лимани” Іван Русєв і директор Львівського обласного еколого-натуралістичного центру Ігор Антахович – незалежно один від одного вжили те саме слово, коли їх запитали, як назвати те, що відбувається з птахами України. Екоцид. Це не образний вислів, а діагноз ситуації: масове знищення живого – не кулею, не вибуховою хвилею, а найчастіше – тим, чого не видно й не чутно людському вуху так, як пташиному, – суцільним шумовим фоном повномасштабної війни, що триває вже майже поять років.
Більше про загрози, які створює війна для пернатих, розповість Еспресо.
Шум, якого не витримують навіть супутники
Найпарадоксальніша річ у цій історії – те, що постраждала навіть сама наука, яка мала б цю трагедію документувати.
Орнітолог Максим Височин розповідає, що для вивчення міграції птахів дослідники роками користуються GPS-трекерами: прилад кріплять на птаха в місці гніздування, і той передає сигнал про своє місцеперебування супутником або мобільною мережею. Але, за його словами, у 2025 році в журналі Nature Communications вийшла публікація про те, що в птахів, які мігрували через територію України, Росії та Білорусі, роботу цих трекерів систематично спотворювала робота засобів РЕБ.
Лелеці встановлюють GPS-трекер, фото: ДТЕК Дніпровські електромережі
Це не поодинокий випадок. Міжнародна команда дослідників, що публікувалася також у Nature Communications, зафіксувала масові помилки в GPS-даних мартинів, які мігрували з Іспанії до районів гніздування в Росії та Україні: у 2024–2025 роках прилади фіксували хаотичні, “закручені” траєкторії – сигнал глушили або підмінювали (спуфінг) над зонами бойових дій. Подібне сталося з великими підорликами й вивідками болотяних куликів, чиї трекери “переносили” птахів то на випадкові точки над Кавказом, то прямо на територію міжнародних аеропортів. Тобто війна спотворює не лише життя птахів, а й саму можливість це життя дослідити.
А там, де дані вдалося зібрати, картина невтішна. Окреме дослідження великого підорлика (Aquila clanga), опубліковане в журналі Current Biology, порівняло рух птахів, помічених GPS-передавачами, до і після 24 лютого 2022 року. Дослідники накладали треки птахів на масив даних про бойові дії (проєкт ACLED) – і зафіксували, що орли, які раніше пролітали над Україною по прямій, почали робити гак, оминаючи зони активних боїв, витрачаючи на це додаткову енергію.
Височин пояснює, чому це небезпечно: міграція й без того є для птаха граничним енергетичним випробуванням, а вимушені зупинки на нетипових ділянках означають, що до місця гніздування він долітає виснаженим — і в цьому сезоні може взагалі не почати розмноження.
“Це може призводити до того, що вони можуть до місць гніздування діставатися вже більш втомленими, і можливо в той рік і не будуть приступати до гніздування, що може вплинути на подальшу популяцію”, – пояснює Максим Височин.
Тиша, якої чекають фламінго і не тільки
зграя рожевих фламінго, фото: Іван Русєв
Якщо для мігруючих орлів шум – це перешкода на маршруті, то для птахів, які намагаються гніздитися просто в зоні бойових дій, він стає прямою забороною на продовження роду. Найпоказовіша історія – колонія рідкісних рожевих фламінго на території нацпарку “Тузлівські лимани” на Одещині, куди птахи регулярно прилітають із 2021 року.
“За цей період тільки один раз, у 2023-му році, вони дали 200 пташенят. У 24-му, 25-му, 26-му роках вони не змогли гніздуватися. Незважаючи на те, що вони формували в різних частинах нашого парку декілька колоній – тобто там уже будували гнізда, відкладали яйця. Але війна не дозволила їм гніздуватися”, – розповідає Іван Русєв, дослідник з нацпарку.
За його словами, цього року рожеві фламінго знову спробували знайти затишну ділянку, але потужні звуки з боку окупантів і постійні прольоти дронів різного призначення розлякували птахів. Поки колонія була відкрита й незахищена, туди встигали жовтоногі мартини – і руйнували покинуті гнізда.
Русєв наголошує: шумовий стрес не завжди помітний одразу, як у випадку з фламінго, але він працює на всіх 270 видів птахів парку – а це мільйон особин навесні, кілька сотень тисяч улітку і знову мільйон восени, коли птахи летять в Африку.
“Цей стрес змінює їх поведінку, змінює фізіологію, змінює метаболізм, змінює шанси на відтворення в майбутньому”, – каже дослідник.
пелікан, фото: Іван Русєв
Механізм простий і жорстокий: птах, наляканий вибухом чи звуком дрона, змушений покинути звичну ділянку з кормом і шукати нову, витрачаючи запаси жиру, яких мало вистачити на весь переліт до тундри Таймиру чи інших районів гніздування. Долетівши виснаженим, він відкладає менше яєць – або не гніздиться взагалі. Наслідки цього стають видимими не одразу, а через один-два репродуктивні цикли, коли чисельність популяції вже впала.
Еколог Ігор Антахович підтверджує цю картину прикладом із самого центру Києва: під час повітряних тривог лелека шукав прихистку просто в людей. Це не поодинокий випадок, каже він, просто більшість таких епізодів ніхто не встиг зняти на відео.
“Всім відомо, що під час сезону розмноження є цілковита заборона на шум в лісових масивах, у біотопах, де птахи розмножуються. Тут ясно, що ця складова негативного впливу є дуже й дуже серйозна”, – говорить Ігор Антахович.
Прямі влучання: коли ракета падає біля колонії
Окрім хронічного стресу, є й найпряміша форма шкоди – фізичне знищення. Русєв наводить конкретний приклад: у місцях падіння ракет “Іскандер” чи “Онікс” у природному парку залишаються величезні вирви прямо біля пташиних колоній.
“Вони знищували пташенят, яйця, дорослих птахів. Це прямий такий вплив”, – констатує вчений.
Максим Височин додає до цього ще одну складову руйнування середовища – Каховську катастрофу. Підрив Каховської ГЕС 6 червня 2023 року стався саме в період гніздування водно-болотяних птахів: різке спорожнення водосховища одночасно затопило нижню течію Дніпра і осушило колишнє дно, знищивши колонії й місця живлення. Українські науковці й міжнародні структури – від ООН до Єврокомісії – офіційно назвали цю подію актом екоциду. За оцінками дослідників, гігантська екосистема озера й прилеглих плавнів загинула практично миттєво: все живе, що опинилося в епіцентрі затоплення, не мало шансів вижити.
Але ця ж історія має несподіване продовження. Адже на місці колишнього водосховища зараз формується новий, унікальний для степової зони ландшафт – Великий Луг відроджується як найбільший ліс степової України, і навесні 2026 року військові оператори безпілотників 128-ї окремої важкої механізованої бригади зафіксували там зграю диких рожевих пеліканів – вид, якого в цих місцях, за різними даними, не бачили близько 150 років. Науковці, з якими спілкувалися журналісти, обережно коментують: попри те, що трагедія була одномоментною й катастрофічною, на місці загиблої екосистеми вже формується нова – з іншим складом видів.
Пелікани, яких зафіксував пілот дрона 128 ОВМБр “Дике поле”, фото: . Скрін з відео 128-ї ОВМБр
Проте Максим Височин застерігає від зайвого оптимізму:
“Скоріш за все, там буде зміна складу орнітофауни на тій території, тобто тут треба дивитися, що там буде відбуватися”.
Невидима павутина: як оптоволокно вбиває непомітно
Одна з найновіших і водночас найменш вивчених загроз – це кілометри оптоволоконного кабелю, який лишається на землі після польоту FPV-дронів на оптоволоконному керуванні. Ігор Антахович каже, що вже є задокументовані факти масової загибелі птахів через заплутування в оптоволокні на Харківщині:
“Це оптоволокно лишається після прольоту дрона в природі на ландшафті, їх зараз буквально мільйони кілометрів, воно деякі ділянки покриває практично як павутиння. І птахи в ньому заплутуються, гинуть”, – розповідає директор Львівського еколого-натуралістичного центру.
Гніздо з оптоволокна FPV-дронів знайшли військові ЗСУ, фото: АЗОВ/Telegram
Це підтверджують і незалежні польові спостереження з околиць Вовчанська, де окупанти обплутують соснові ліси кілометрами прозорих ниток, запускаючи дрони що 20 хвилин на відстань до 40 кілометрів: у волокні гинуть не лише птахи, а й кажани та навіть великі наземні тварини. Українські дослідники з проєкту, присвяченого впливу війни на довкілля, звертають увагу ще на одну деталь: оптоволокно не піддається корозії й може лежати на землі десятиліттями, поступово розкладаючись на мікропластик і склоподібні частинки, які потрапляють у ґрунт, у комах, а тими – у птахів, що ними живляться, і далі вгору харчовим ланцюгом.
Максим Височин, коментуючи цю загрозу, проводить пряму аналогію з рибальською жилкою:
“Я бачив птахів, які заплутувалися в звичайній жилці рибальській, і деяких я навіть виплутував – вони ще були живі. А тут я розумію, що структура того оптоволокна дуже схожа. Тобто масштаби можуть бути величезні саме від впливу під час заплутування птахів у цій волосіні”.
Ба більше, дрібні птахи вже почали використовувати уламки оптоволокна й іншу військову синтетику як гніздовий матеріал – з тим самим фатальним результатом: пташенята заплутуються й гинуть просто в гнізді.
Антахович додає до цього переліку ще дві складові забруднення, які поки що майже ніхто не вимірює: хімічне забруднення ґрунту продуктами вибухів, що потрапляє в комах і далі в птахів, і повне знищення біотопів як таких – наприклад, колись заповідний Серебрянський ліс на Луганщині, який зараз перетворився на випалену пустелю, а колишнє Каховське водосховище – на цілком іншу екосистему.
Зникаючі велетні: могильник і орлан на межі
орлан, фото: Національний Природний Парк “Святі Гори”
Найважчі й, можливо, незворотні втрати чекають не типових птахів, а найрідкісніших – насамперед великих хижаків, які стоять на вершині трофічної піраміди. За словами Височина, саме ці види природно мають низьку чисельність (адже їхня популяція обмежена кількістю здобичі) і надзвичайно чутливі до фактора турбування: навіть регулярне відвідування гнізда людиною може змусити пару покинути ділянку назавжди.
Прикладом слугує орел-могильник, невелика, але значуща для України популяція якого гніздилася в Ізюмському лісі та в заплавних лісах уздовж Сіверського Дінця.
“Зараз це дослідити неможливо, що з ними відбувається. Але, звісно, можна прогнозувати, що, скоріш за все, ця популяція буде втрачена”, – каже орнітолог Височин.
Та сама доля, за його даними, спіткала орлана-білохвоста, якого на місцях колишнього гніздування на Донеччині не фіксували вже з 2020–2021 років – і, найімовірніше, зараз там його вже немає взагалі.
За словами голови правління Української природоохоронної групи Олексія Василюка, смуга лісів вздовж річки Сіверський Донець була домом для найбільшої кількості хижих птахів в Україні. Але зараз, через те, що лінія фронту пролягала там кілька років, ці ліси практично повністю знищені.
“Ліси вздовж Сіверського Дінця були головною зоною в Україні, де була величезна концентрація різних видів хижих птахів. Вони всі гніздувались в тих лісах. Цього більше немає. Але що тепер є там є, доведеться ще аналізувати. Але усі ці хижі птахи були під охороною”, – каже Олексій Василюк.
Еколог Ігор Антахович додає, що подібні незворотні втрати стосуються не лише хижаків, а й цілих осередків біорізноманіття: птахи, які були прив’язані до тепер знищених чи недоступних територій, могли просто зникнути з переліку видів країни.
Дрони проти птахів: хто кого
Птах травмований від дрона, фото: Вероніка Конькова/Facebook
Окремо варто розвінчати поширений міф про масову загибель птахів від зіткнень із дронами. Максим Височин каже, що реальних масштабних загроз тут менше, ніж здається:
“Птахи більш маневрені, ніж дрони. Бували такі випадки, коли, наприклад, великі хижі птахи полювали на дрони, перехоплювали. Це, звісно, травмувало птахів через гвинти, але щоб дрон збив птаха – я думаю, що це не велика загроза і більш рідкісна”.
Тобто головна небезпека дронів для птахів – не в зіткненнях у повітрі, а саме в шумовому й хімічному сліді, який вони лишають, і в кілометрах оптоволокна, розкиданого по землі.
Однак не варто думати, що таких зіткнень не буває. Адже дійсно фіксували подібні ваипадки. Наприклад, минулого року у Дніпрі зооволонтери врятували боривітра, який був травмований від зіткнення з дроном РФ.
Біла пляма на карті орнітології
фото: Суспільне
Ще одна тема, яку окремо підняли всі три співрозмовники, – це масштабна прогалина в самих наукових знаннях. Території, які постраждали найбільше – Донеччина, Харківщина, Крим, узбережжя Азовського моря, – водночас є територіями, доступ до яких дослідники втратили ще з 2014 року, а після 2022-го ця недоступна зона суттєво розширилася.
“Поки що дуже важко взагалі реальну ситуацію оцінити, що там відбувалося. Це потрібні будуть повноцінні, сезонні дослідження, які можна буде проводити лише після припинення боїв”, – визнає Височин.
Іван Русєв ілюструє це на прикладі власного парку: з 2700 кілометрів узбережжя Азово-Чорноморського регіону науковці можуть вести повноцінне спостереження лише на невеликій частині – решта або в окупації, або в зоні активних бойових дій, і що там реально відбувається з птахами, невідомо.
Ситуація ускладнюється тим, що війна зачепила не локальну, а міжнародно значущу мережу територій. Значна частина українських водно-болотяних угідь – дельти Дніпра й Дунаю, лимани узбережжя, поліські болота – входить до переліку Рамсарських угідь, що охороняються міжнародною конвенцією через свою критичну важливість для мігруючих птахів. За оцінками дослідників і представників профільних державних органів, бойові дії й окупація зачепили приблизно третину таких територій в Україні, а частина з них – під безпосереднім вогнем або в зоні окупації – випала з будь-якого моніторингу. Українські екологи повідомляють також про ширші масштаби катастрофи: близько 3 мільйонів гектарів лісу (майже третина лісового фонду держави) постраждали від війни, до 800 природоохоронних територій пошкоджені або перебувають під загрозою знищення, а вздовж Чорноморського узбережжя, за даними оперативного штабу з фіксації екозлочинів, зафіксовано вже близько тисячі мертвих тварин – і ця цифра, найімовірніше, зростатиме.
Височин наголошує на ключовому нюансі: у птахів немає державних кордонів. Руйнування одного українського лиману може мати наслідки для птахів, які гніздяться у Фінляндії, країнах Балтії, чи для тих, хто просто зимує в Африці, а Україну використовує лише як транзитну зупинку. Тобто екоцид, який відбувається тут, – це втрата не лише для української, а й для європейської та африканської орнітофауни.
Парадокс війни: коли відсутність людини рятує
фото: Іван Русєв
Найнесподіваніша частина цієї історії – те, що всі експерти визнають: у деяких аспектах війна створила й позитивні умови для дикої природи. Головна причина – різке зменшення людського втручання.
Іван Русєв розповідає, що в парку “Тузлівські лимани” вже п’ятий рік поспіль немає полювання й браконьєрства – раніше це була величезна проблема для зайців, диких кабанів, козуль, зараз їхні популяції потроху відновлюються. Ба більше, до війни браконьєри штучно перекривали природні протоки між морем і лиманами, лишаючи вузькі канали, де виловлювали всю рибу; зараз, коли туди нікому запливти, природний гідрологічний режим лиманів і природна міграція риби й інших видів відновилися самі по собі.
Максим Височин наводить ще один приклад – “пташок-переселенців” на місці колишнього Каховського водосховища, де зникнення полів і зменшення сільськогосподарського впливу створило нові умови для окремих видів. Ігор Антахович фіксує подібне явище на заході країни: там уперше з’явилася сіра ворона, вид, раніше типовий для півдня України, а в Карпатському нацпарку “Сколівські Бескиди” вперше за двадцять років спостережень з’явився виводок горіхівки – птаха, типовішого для північніших широт.
Але жоден з експертів не поспішає називати це однозначно доброю новиною. Височин застерігає:
“Якщо у нас, наприклад, стане більше фазана, то не можна буде казати, що з птахами все добре. Фазан – вид не місцевий, завезений з Кавказу мисливськими господарствами. А ось типова місцева орнітофауна почувалася погано ще до війни, і зараз може зазнати нищівного впливу”.
Антахович додає ще один нюанс щодо сірої ворони: попри те, що вона з’явилася на заході переважно як “біженець” – частина цих птахів була завезена з окупованих Маріуполя, Миколаєва, Херсона людьми, які тримали ручних ворон і випустили їх, виїжджаючи за кордон. До того ж, вона доволі агресивна й розумна, тому починає витісняти місцеві види, як-от сороки й сойки.
“Екоцид” – не метафора
наслідки після атаки РФ восени 2022 року, фото: Іван Русєв
Показово, що всі три співрозмовники, яких ніхто не збирав на спільну панель, самостійно дійшли до одного й того самого слова.
“Так, це екоцид, натуральний екоцид, колосальне зменшення чисельності всіх видів взагалі, а деякі види страждали особливо сильно”, – говорить Ігор Антахович.
“Для птахів можна казати, що це в цілому екоцид – тобто масове вбивство тварин. Якщо воно діє не через пряму дію вбивства, а через стреси, які потім доведуть до зниження популяцій, – це теж вбивство”, – каже Іван Русєв.
“Взагалі всю цю агресію з боку Росії я вважаю екоцидом. Цей термін просто дуже підходить під визначення того, що відбувається. Наприклад, підрив Каховського водосховища росіянами – це дійсно екоцид”, – підсумовує Максим Височин.
Усі троє також одностайні в іншому: справжні масштаби наслідків стануть відомі лише після завершення війни, коли науковці нарешті отримають доступ до постраждалих територій і зможуть провести повноцінні сезонні дослідження. До того часу залишаються лише окремі спостереження, прогнози й моделі – і величезна робота, яка чекає на українських орнітологів, громадські організації та ентузіастів у майбутньому.
Що можна зробити вже зараз
фото: соцмережі
Попри те, що системні наслідки війни для птахів можна буде оцінити лише після закінчення бойових дій, орнітологи наголошують: звичайні люди вже сьогодні можуть допомогти птахам, яких війна змусила змінити звичне життя. Ігор Антахович формулює це так:
“Якщо ентузіаст бачить якийсь новий вид птахів, який тут з’явився не по своїй волі, треба мобілізуватися й спробувати допомогти в плані кормової бази. Якщо птахи прилетіли з метою гніздування чи пошуку нового місця – вони самі дадуть собі раду. А от прогодуватися – це те, у чому реально може допомогти людина”.
Ключові поради від експертів:
- Помітили незвичного птаха у своєму регіоні? Це може бути вид-“переселенець”, якого війна витіснила з природного ареалу. Варто задокументувати спостереження (фото, дата, місце) – це важливі дані для науковців, які пізніше вивчатимуть, як змінився видовий склад орнітофауни в Україні.
- З’ясуйте, чим цей вид харчується. Якщо звичного корму в цій місцевості мало, саме тут людина може реально допомогти – облаштувати годівницю з підхожою їжею.
- Не чіпайте гнізда й місця скупчення птахів без потреби, особливо в сезон розмноження – додаткове турбування може стати останньою краплею для виду, який і без того перебуває у стресі від постійного шуму.
- Якщо побачили птаха, заплутаного в оптоволокні чи рибальській волосіні, – за можливості обережно звільніть його: за словами фахівців, волокно доволі легко перерізати чи переламати, головне – діяти акуратно, щоб не завдати додаткової травми.
- Повідомляйте про масову загибель птахів чи інші тривожні спостереження природоохоронним організаціям і науковим установам – саме такі повідомлення від небайдужих людей допомагають скласти хоч якусь картину того, що відбувається на територіях, куди вченим наразі не дістатися.
Війна ще не закінчилася, а її рахунок для української орнітофауни лише почали аналізувати. Скільки саме видів втрачено назавжди, а скільки, навпаки, знайшло тут новий дім, – покаже тільки тиша, яка настане після перемоги.
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
Читайте також: Святі Гори, крейдяні скелі і Серебрянський ліс: смарагди української природи, які Україна втрачає через війну
