ТРУШКІНА: «На Євро багато склалося не так, як потрібно для України»

Екс-волейболістка збірної України підбила підсумки виступу команди на континентальній першості 1 Comments

Підпишіться на новини Sport.ua

Жіноча збірна України з волейболу не змогла вийти до плей-оф чемпіонату Європи-2026. Команда Якуба Глушака завершила груповий етап на п’ятому місці, здобувши одну перемогу в чотирьох матчах.

Після завершення виступів синьо-жовтих на турнірі гру та результати команди прокоментувала колишня волейболістка збірної України, блокуюча Ірина Трушкіна.

В ексклюзивному коментарі Sport.ua вона розповіла чого команді найбільше не вистачало протягом сезону, у чому її головна сила, як оцінює роботу Якуба Глушака та кого з гравців хотіла б побачити у складі національної збірної.

– Збірна України не вийшла з групи. Чи очікували ви такого результату? І наскільки великою, на вашу думку, є ця невдача для нинішньої збірної?

– Ні, я не очікувала такого результату. Але при цьому не можу сказати, що перед турніром конкретно прораховувала, на якому місці має бути Україна, хто з ким зіграє і як складуться інші групи. Я не підходила до цього питання настільки математично.

Що стосується самої невдачі, то я б не стала її перебільшувати. Коли я грала за збірну, у нас теж були турніри, де ми виходили з групи, і були ті, де не виходили. Це спорт, і таке трапляється. Тим більше цього року в нашій групі було багато команд, які за рівнем були досить близькими. У Лізі націй, на мою думку, для України багато обставин склалися так, як потрібно, а на чемпіонаті Європи – ні. Цього разу просто не зійшлися всі ті моменти, які в сукупності дають результат.

Так, звичайно, хотілося б бачити Україну далі по турнірній сітці. Але наскільки це велика невдача саме для нинішньої збірної – напевно, це вже питання до федерації, її цілей і тих завдань, які ставилися перед командою на цей турнір.

Я взагалі вважаю, що в умовах, у яких зараз перебуває наша країна, сам факт того, що українська збірна виходить на міжнародну арену і представляє Україну на чемпіонаті Європи, вже є дуже важливим результатом. Звичайно, спортсмен завжди має прагнути більшого, і ніхто не говорить, що потрібно задовольнятися самим фактом участі. Але іноді мені здається, що від наших команд очікують ідеального результату за будь-яких обставин. А якби приїхала інша команда і посіла інше місце – все одно знайшлися б люди, яким щось не сподобалося б.

– Якщо брати весь сезон, чого команді найбільше не вистачало протягом цього періоду?

– Я б не стала говорити, що саме в цьому сезоні команді чогось кардинально не вистачало, тому що для мене це питання значно ширше. Якщо говорити про ті компоненти, які я завжди вважала дуже важливими у волейболі, то це, перш за все, захист. І захист – це на 90% бажання. Звичайно, має значення і те, наскільки правильно гравець розташований, але в захисті потрібно шукати м’яч, боротися за нього і не зупинятися після першої дії.

При цьому я б не сказала, що наші дівчата не вміють захищатися. Тут я швидше повернулася б до дитячого волейболу. Такі речі, як реакція, техніка захисту, робота рук, правильне переміщення, закладаються значно раніше. Є сенситивні періоди, коли саме ці навички потрібно формувати, і за чотири місяці роботи зі збірною неможливо фундаментально змінити те, що мало закладатися роками. Тому я б сказала, що нам загалом хотілося б бачити більше якісної роботи в захисті, але це вже системне питання дитячого спорту, який сьогодні переживає дуже складний період.

На друге місце я б поставила якісну обробку простих м’ячів. Мені здається, це дуже недооцінений компонент. Часто гравці, і це стосується не тільки нашої збірної, занадто швидко хочуть перейти до атаки або просто недооцінюють перебитий чи, на перший погляд, нескладний м’яч. Іноді є певна невпевненість саме в його обробці.

У результаті простий м’яч не дає нам тієї якості, яку мав би давати. А далі вже запускається ланцюг помилок: через неякісну обробку команда отримує незручну ситуацію, змушена грати складніше і врешті може втратити очко. Причому в статистиці ця перша помилка часто взагалі не відображається. У протоколі ми побачимо, наприклад, помилку в атаці, але не побачимо, що її передумовою стала неякісна обробка абсолютно простого м’яча за кілька секунд до цього.

Ще один компонент, якого, на мою думку, іноді не вистачало, – це добивання складних, високих м’ячів. Не завжди нам вдавалося якісно завершувати такі епізоди, хоча саме в матчах із сильними суперниками це може мати дуже велике значення.

І, звичайно, прийом. Цього року в збірній не було Нємцевої, і її якості в цьому компоненті нам, безумовно, не вистачало. Це той елемент, який неможливо не помітити, коли команда грає на такому рівні.

– А що, навпаки, стало головною силою цієї збірної?

– Я думаю, що наш головний козир – саме командна гра. У нас досить рівний склад, і я не можу сказати, що вся команда залежить від одного конкретного гравця, який має забити 30 м’ячів, а всі інші мають просто чекати, коли він це зробить.

Наша сила саме в тому, що, коли ми граємо всі разом, коли кожна готова підхопити гру в потрібний момент, це працює. Нам не потрібно, щоб одна людина вирішувала все. Можливо, саме в цьому і є наша перевага над командами, які значною мірою залежать від одного яскраво вираженого лідера в атаці.

Для нас дуже важливі якісний прийом і можливість грати швидко. Коли прийом дозволяє звʼязуючій швидко розподіляти м’яч, ми можемо використовувати різні варіанти атаки, і тоді супернику значно складніше нас читати. Шаргородська дуже добре вміє грати на швидкості й використовувати цей компонент.

Тому я б не виділяла одну конкретну людину чи один елемент. Я б сказала, що головна сила цієї збірної – коли вона грає саме як команда. Коли всі підхоплюють одна одну, коли немає залежності від одного гравця і кожна готова взяти на себе відповідальність у потрібний момент. Саме так, на мою думку, Україна виглядає найсильніше.

– Протягом сезону чимало критики було на адресу Якуба Глушака. Що, на вашу думку, він найбільше дав і змінив у цій збірній, а що в його роботі, можливо, варто було змінити?

– Я не хотіла б оцінювати роботу тренера за принципом «це він зробив добре, а це – погано», тому що для такого висновку потрібно бути безпосередньо всередині команди й бачити весь процес роботи.

Якуб Глушак — професійний тренер, у нього є своє бачення, система, тактика і розуміння того, як має грати команда. І мені здається некоректним робити висновок про його роботу лише за тим, вийшла збірна з групи на чемпіонаті Європи чи ні.

Є речі, які тренер може змінити за кілька місяців, а є фундаментальні речі, які формуються роками. Тренер не може за чотири місяці змінити фундаментальні речі, які мали закладатися значно раніше. Це і реакція, і техніка захисту, і якісна обробка м’яча, і багато інших базових навичок.

Тому я б не стала зараз говорити, що саме тренер «не зробив» або що йому обов’язково потрібно було змінити. Це вже має оцінювати федерація, яка бачить роботу команди протягом усього сезону, має поставлені перед тренерським штабом завдання і може оцінити, наскільки вони були виконані.

А оцінювати роботу тренера тільки за одним результатом на одному турнірі – на мою думку, неправильно.

– Цього року у збірній України було кілька змін у складі. Кого з гравців, які зараз не залучені до національної команди, ви хотіли б побачити на рівні збірної?

– Тут я, напевно, не хотіла б називати великий список прізвищ, тому що не можу об’єктивно оцінювати всіх українських гравців. Я стежила за чемпіонатом України, але не переглядала системно матчі всіх наших спортсменок, які зараз грають за кордоном, тому не знаю, в якій вони зараз формі і наскільки готові саме до рівня національної збірної.

Якщо говорити про тих, кого я бачила, то мені, наприклад, була б цікава Олександра Кутнякову. Саме з точки зору прийому і захисту, мені здається, вона могла б бути корисною збірній. Це той компонент, якого, на мою думку, нам цього сезону не вистачало.

Також мені було б цікаво побачити на рівні збірної Валерію Якушеву, якщо говорити про можливість її залучення. Наскільки я розумію, її вже розглядали або запрошували, але чомусь у тренерського штабу вона не залишилася. Я не знаю всіх внутрішніх причин і не хочу їх вигадувати. Але саме як можливість перевірити її на міжнародному рівні мені було б цікаво побачити, як вона впорається з вимогами збірної та командною грою.

А от називати когось конкретно в атаці я б не бралася. Для цього потрібно значно системніше стежити за гравцями, дивитися їхню гру протягом сезону, а не робити висновок за кількома матчами. Тому тут я краще буду чесною і не називатиму прізвищ просто заради того, щоб їх назвати.