Догравальник став важливою опцією збірної, але його ресурс можна було використати значно ефективніше 7 Comments Підпишіться на новини Sport.ua Збірна України завершила історичний для себе розіграш Ліги націй на сьомому місці, вперше пробившись до стадії плей-оф. На шляху до цього результату українці здобули гучні перемоги над грандами світового волейболу. Важливу роль у цьому успіху відіграло повернення до національної команди Олега Плотницького. Уже в перших двох матчах після повернення він допоміг українцям переписати історію, ставши одним із головних творців перемог над Бразилією та Італією і беззаперечним лідером команди. Втім, разом із цим повернення Плотницького мало й інший бік. І справа тут зовсім не в самому Олегові. Гравець такого рівня, безумовно, суттєво посилив збірну. Насамперед це стосується прийому – одного з його найсильніших компонентів. Плотницький є одним із найкращих догравальників італійської Суперліги за якістю прийому, а за час відсутності в збірній ще більше вдосконалив цей елемент. Не менш вагомою зброєю залишається його подача. Олег уже багато років входить до числа найнебезпечніших подаючих чемпіонату Італії та Європи. Навіть коли введення м'яча в гру не приносить ейсів, воно регулярно руйнує прийом суперників і значно ускладнює роботу зв'язуючого команди опонента.
Присутність Олега Плотницького впливала на гру збірної значно ширше, ніж його власна статистика. Коли догравальник перебував у хорошій формі, він не лише приносив величезну користь у нападі, на прийомі та подачі, а й змушував суперників перебудовувати свою гру саме під нього. Значна увага до Плотницького відкривала більше можливостей для інших нападників, а зв'язуючий отримував більше варіантів для розвитку атак.
Не менш важливим був і його вплив у психологічному плані. У вирішальні моменти саме Олег брав на себе відповідальність, заряджав партнерів упевненістю та задавав команді емоційний тон.
Утім, саме ця залежність від Плотницького згодом стала однією з головних проблем команди. Вона проявилася не відразу. Особливо яскравим для нього став другий етап, коли догравальник не просто виправдав очікування, а, можливо, навіть перевершив їх, ставши одним із головних творців історичних перемог України над Італією та Бразилією.
Лише ближче до завершення турніру ситуація почала змінюватися. На третьому ігровому тижні ефективність Плотницького, насамперед в атаці, помітно знизилася. Частково це можна пояснити об'єктивними факторами. Упродовж турніру Рауль Лосано постійно змінював пасуючих, через що догравальникам, діагональним і блокуючим доводилося щоразу адаптуватися до іншого стилю передач. Це неминуче впливало на взаєморозуміння в нападі.
Однак була й інша причина, за яку відповідальність також лежить на тренерському штабі. Рауль Лосано повторив одну з помилок свого попередника Угіса Крастіньша – він майже не давав Плотницькому ротації, залишаючи його на майданчику навіть у тих матчах, коли було очевидно, що його гра не складається.
Найяскравіше це проявилося у зустрічах із Сербією та Туреччиною. Коли суперники вже пристосувалися до атак Олега, а їхня ефективність помітно знизилася, заміни так і не відбулося. Хоча в розпорядженні тренерського штабу були цілком конкурентні альтернативи – Ілля Ковальов, Дмитро Янчук та Євген Кісілюк. Ковальов і Янчук регулярно змінювали один одного та стабільно демонстрували високий рівень гри, а Кісілюк, попри часті помилки на подачі, дуже якісно працював в атаці й також міг підсилити команду.
Навіть без повної заміни Плотницького можна було частіше використовувати ротації, залишаючи його на майданчику для прийому, але додаючи свіжості команді в атаці. Це дозволило б не лише зробити напад більш різноманітним, а й зберегти самого Олега фізично свіжішим на вирішальні матчі турніру. Адже фактично він провів два повні ігрові тижні та ще матч плей-оф майже без перепочинку, що не могло не позначитися на його функціональному стані.
Загалом проблема збереження оптимальної форми гравців після Ліги націй торік була дуже відчутною. На чемпіонаті світу збірна України виглядала зовсім не такою, як під час свого дебютного сезону в Лізі націй.
Нехай окремі рішення тренерського штабу щодо використання Олега Плотницького й виглядали неоднозначними, тренерський штаб, безумовно, намагався врахувати той досвід і краще підготувати команду до осіннього чемпіонату Європи. Наскільки це вдалося, покаже вже сам турнір.
