Сьогодні Роменська громада з глибокою шаною та болем у серці проводжала в останню дорогу Вадима Анатолійовича КОБЦЯ. Віддати шану вірному синові України на Алею Слави прийшли рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, друзі, побратими та небайдужі мешканці.
Поминальну літію за загиблим відслужили священнослужителі, разом із якими всі присутні молилися за упокій душі полеглого військовослужбовця.
Від імені міського голови Олега СТОГНІЯ до присутніх звернулася начальник Управління соціального захисту населення Роменської міської ради Оксана ПАЛЯНИЧКА: «Ще одна важка втрата для нашої громади. На щиті повернувся додому мужній Воїн — Вадим Анатолійович КОБЕЦЬ. Він був людиною, яка понад усе цінувала родину, дружбу та людську взаємопідтримку. Добрий, працьовитий, щирий серцем – саме таким його назавжди запам’ятають рідні, друзі та всі, хто знав його за життя. Коли ж Україна потребувала своїх захисників, він без вагань став до її оборони, виконавши свій військовий обов’язок до кінця. Вадиму навіки 42… Всією громадою схиляємо голови в скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним!»
Вадим Анатолійович КОБЕЦЬ народився 8 квітня 1983 року в місті Ромни. Зростав разом зі старшим братом у дружній родині, де змалку вчили поважати працю, бути чесним і відповідальним.
Закінчив дев’ять класів Роменської загальноосвітньої школи № 8. Після школи здобув професію будівельника у Роменському професійно-технічному училищі. Працював за фахом, певний час їздив на заробітки до Києва, де своєю сумлінною працею забезпечував майбутнє своєї родини.
Найбільшою гордістю і сенсом його життя був син. Вадим дуже любив свою дитину, приділяв їй багато уваги, виховував, підтримував і мріяв бачити щасливою. Їх поєднували теплі, довірливі стосунки, сповнені любові, взаєморозуміння та батьківської турботи.
У житті Вадим був доброю, відкритою та щирою людиною. Завжди знаходив час, щоб допомогти друзям чи знайомим, особливо коли йшлося про ремонтні роботи, адже мав золоті руки. Любив риболовлю, де знаходив спокій і душевну рівновагу. Його цінували за людяність, порядність і готовність прийти на допомогу.
У лютому 2025 року Вадим Анатолійович вступив до лав Збройних Сил України. Військову підготовку пройшов у Житомирі. Після навчання виконував бойові завдання на Курському напрямку, мужньо захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.
Особливо теплими були його стосунки з батьком. Попри небезпеку війни, Вадим щодня знаходив можливість зателефонувати, підтримати, розповісти про себе. Хоча військові будні були надзвичайно важкими, він намагався не втрачати оптимізму та берегти рідних від зайвих переживань.
У травні 2025 року, вирушаючи на чергове бойове завдання, Вадим повідомив батькові, що йде давати гідну відсіч ворогу. Тоді ніхто не міг уявити, що ця розмова стане останньою…
Понад рік Вадим КОБЕЦЬ вважався зниклим безвісти. Упродовж цього часу рідні жили вірою, чекали звістки, не втрачали надії на диво.
Та, на жаль, доля виявилася безжальною. Проведена ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше — Захисник загинув.
8 травня 2025 року навідник 4-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади, солдат КОБЕЦЬ Вадим Анатолійович, мужньо виконуючи військовий обов’язок, загинув у бою за Україну на Курщині.
Йому назавжди залишиться 42 роки…
У глибокій скорботі залишилися батько, син, брат, рідні, друзі та всі, хто знав і любив Вадима.
Він віддав найдорожче — власне життя, заради України, її свободи та майбутнього. Його мужність, самопожертва і вірність військовій присязі назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму для наступних поколінь.
Світла пам’ять про Вадима КОБЦЯ житиме у серцях рідних, бойових побратимів, земляків і всіх українців.
Вічна шана і слава Захиснику України КОБЦЮ Вадиму Анатолійовичу!
За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики
