З минулого року Ентоні Джошуа тренується разом з Олександром Усиком — тим самим Усиком, який двічі переміг його та позбавив чемпіонських поясів. Джошуа, який завжди прагне до досконалості, уважно спостерігає за своїм колишнім суперником, прислухається до його порад і намагається засвоїти все, чого може навчитися. На його думку, саме три якості зробили українця найкращим суперважкоатлетом своєї епохи.
«За час, проведений поруч з Усиком, я зрозумів три речі, — сказав Джошуа. — У спорті є три складові. Перша — фізична. Її можна покращувати, наприклад, працюючи над витривалістю. Друга — психологічна. Її теж можна розвивати — за допомогою психологів або працюючи над власним мисленням. І є ще одна річ, яка справді виділяє тебе серед інших. Це духовна складова. Саме це я побачив у Усика. Коли всі три елементи перебувають у гармонії, тебе дуже важко перемогти.
Фізично й психологічно я дуже міцний. Якщо мені вдасться покращити свою духовну складову, я досягну того, чого прагну. Я, як і раніше, хочу стати абсолютним чемпіоном світу. У мене досі є амбіції та жага до перемог.
«Я хочу отримати все. Я дивлюся на загальну картину».
Джошуа ще має багато чого довести. І насамперед — самому собі. Це, безперечно, створює певний тиск. Усе починається з бою проти Пренги цього місяця.
«Так, я хочу завдати Пренге болю… Але коли я кажу, що хочу завдати йому болю, це жодним чином не пов’язано з самим Пренгою. Справа в мені. Я хочу довести самому собі, що я — справжня руйнівна машина, що в обох моїх руках є динаміт і що я виходжу завдавати ударів із найжорсткішими намірами.
Тиск? Я сам на себе тисну. Я хочу показати гарний виступ. Я хочу перемогти. Я хочу битися з Ф’юрі. У мене є зобов’язання перед Едді, є зобов’язання перед моїми вболівальниками.
Я — ціль. І маю працювати так, ніби я є ціллю. Я не можу жити за рахунок своїх минулих досягнень. Усе це вже залишилося позаду… Працюй як мисливець. Працюй так, ніби на тебе полюють».
