Тоні Беллью після завершення своєї боксерської кар’єри залишається напрочуд затребуваним. Боєць пробує себе в ролі актора, коментатора, а не так давно вийшов на зовсім іншу аудиторію завдяки участі в спортивній вікторині A League of Their Own. Також його популярність різко злетіла після зйомок у зірковій версії SAS: Who Dares Wins і шоу I’m a Celebrity.
Беллью не проти стати об’єктом жартів, і саме це – почасти – допомогло йому завоювати симпатії глядачів. Для людини, яка жила боксом і ставилася до його ділової сторони гранично серйозно, у нього тепер є ціла добірка кумедних моментів, де він витворяє божевільні речі в телевізійних шоу.
“Це просто безумство. Розумієш, ці шоу запрошують мене, а я просто залишаюся самим собою”, – сказав він.
“Не знаю, що тут ще можна зробити? Напевно, ще під час кар’єри я якось вийшов на іншу аудиторію. Я виграв титул чемпіона світу в першій важкій вазі на “Гудісон Парк” [в бою з Ілунгою Макабу]. Я прожив сценарій своєї мрії, здійснив найсміливіші фантазії. А потім з’явився Девід Хей – і це вже винесло мене в зовсім іншу стратосферу. Я його побив, і ти одразу стаєш “людиною, про яку говорять із кожної праски”. Потім я завершую кар’єру і починаю займатися якимись іншими дрібницями. Я беру участь у тих шоу, на які завжди дивився і про які мріяв. Подумав: “Ну гаразд, спробую”. З’являється шоу SAS, потім I’m a Celebrity. Мене кликали майже на всі подібні проєкти, але більшості я сказав “ні””.
Насправді Беллью вважає, що саме шоу SAS допомогло йому адаптуватися до життя після боксу. Там були не тільки фізичні випробування, а й серйозна психологічна перевірка. Після цього він став інакше дивитися на багато речей.
“Можливо, це допомогло мені розібратися з проблемами, через які я проходив у житті. Відхід із боксу, втрата мого шурина, – зізнався він. – Вони реально мені допомогли. Ці хлопці – Джейс [Джейсон Фокс], Біллі [Бінгем] і Оллі [Оллертон] – усі вони дуже допомогли мені. По-справжньому сильно.
Наприкінці я говорив із лікарем, тому що він переживав за мене. Але все було пов’язано з моїм мисленням, з тим, у якому стані я виходив з усього цього. Я був у дуже поганому місці. Я перебував на межі того, щоб зробити комусь щось дуже погане, тому що дійшов до точки, де взагалі перестав розуміти, що відбувається. Моя дружина теж була у вкрай важкому стані. Думаю, ми просто знайшли спосіб пройти через це разом, але це було неймовірно важко. Були по-справжньому темні моменти”.
Це дуже поширена тема – як темрява накриває тоді, коли трибуни перестають ревіти, телефон перестає дзвонити, і боксер залишається сам-на-сам із порожнечею.
“Я досі щодня проходжу через лайно, – додає Беллью. – Таке життя. Через різне проходиш. Через побутові речі, день за днем. У мене і зараз є особисті проблеми, які відбуваються в моєму житті, але що ти з цим зробиш?”
Я дуже лояльний. Я лояльний до божевілля. І в мене величезна любов до певних людей у боксі. Люди кажуть: “Та ти просто лижеш дупу Едді Гірну”. У мене багато любові до Едді, тому що він мій друг, і в нас із ним були чудові стосунки. Не завжди все було ідеально, але у нас був спільний ґрунт, і все, про що ми тиснули руки, все, про що домовлялися, – все виконувалося і доводилося до кінця.
Усі наші домовленості, усі контракти – підписані чи ні – все робилося правильно. Ми потиснули один одному руки – і справу було зроблено. Коли ми з Едді потискали руки, на цьому все і закінчувалося. І я поважаю такий підхід”.
Так, саме вміння посміятися над Беллью привернуло до нього ширшу аудиторію – так само як і здатність відчути в ньому “свого”. Але найбільше люди люблять Беллью – той, хто завершив кар’єру з рекордом 30 перемог, 3 поразки та 1 нічия – за інше: бо якби в окопі поруч із тобою було зовсім мало місця і тобі потрібна була чиясь підтримка, ти б хотів, щоб там опинився саме він.
