32-річний Джошуа Буатсі впритул наблизився до титульного шансу, перемігши Крейга Річардса, Павела Степ’єна, Дена Азіза та Віллі Гатчінсона.
У суботу на нього чекає бій із Заком Паркером (26-1), який більшу частину кар’єри провів у вазі до 76 кг. Буатсі розуміє, що ціна питання висока: він посідає п’яте місце в рейтингу WBC і шосте – у WBO. Перебуваючи так близько до титульного поєдинку, він підходить до кожного бою з усією серйозністю.
“Коли у мене призначений бій – я завжди мотивований, – сказав Буатсі. – Є внутрішня іскра, яка рухає. “Окей, у тебе бій із цим хлопцем. Вони думають, що він тебе поб’є? Чудово.” Тоді проводимо табір, тримаємо дисципліну, підходимо до бою. Так що так, суперник підібраний гідний, бій 1 листопада, ми готуємося до нього. Звичайно, можливості, які відкриються переможцю, величезні. Тому я і кажу – це те, на що я чекаю, заради чого зараз готуюся, щоб вийти і перемогти”.
Буатсі знову готувався в Каліфорнії під керівництвом Вірджила Гантера.
За кар’єру він встиг попрацювати з кількома промоутерами – Matchroom, Boxxer і зараз представляє Queensberry Promotions. Його суперник у суботу, Зак Паркер, вважає, що саме ця “нестабільність” завадила Буатсі повністю розкрити свій потенціал.
“Не думаю, що справа в цьому, якщо чесно, – відповів Буатсі. – Я просто брав участь у хороших боях, із сильними суперниками, програв останній поєдинок, а тепер він [Паркер] стоїть у мене на шляху. Так що, так, нехай висловлює свою думку про мою кар’єру, мені, якщо чесно, байдуже – ми з ним зустрінемося вже цими вихідними”.
Очевидно, що бокс приніс Буатсі чимало – і фінансово, і з точки зору визнання. Стане він чемпіоном світу чи ні, – у нього вже є міцний запас на майбутнє. Що він робитиме після завершення кар’єри, поки не знає, але одне ясно – гроші не стануть проблемою.
“Я завжди наголошував: бокс – це добре, битися – це здорово, але поки ти цим займаєшся, потрібно подбати про те, щоб поза рингом у тебе теж все було в порядку, – сказав Буатсі. – Якщо сьогодні я зможу сказати: “Знаєш що, у мене був хороший шлях. Дякую, мені достатньо”, – і бути при цьому спокійним, ось це для мене важливо. Тому що ти не зможеш просто кинути переді мною купу грошей і змусити мене поводитися як клоун через ці гроші. Я можу сказати: “Так, гроші чудові, але в мене все гаразд.” Я не буду дуріти, не буду втрачати обличчя. Думаю, я залишився тим самим, ким був із 14 років, коли вперше прийшов у зал, тому що бокс – це лише частина життя, не все воно.
Після цього я повернуся до сім’ї, до друзів, до реального життя. Тож не збираюся ставати кимось, ким я насправді не є. Це для мене важливо. І, на щастя, я перебуваю в положенні, яке дає мені змогу залишатися самим собою”.
При цьому Буатсі зізнається, що й гадки не має, що буде далі, тому що поки він у грі – він повністю в ній.
“Так було ще до того, як хтось про мене почув, – додав він. – Завжди, з самого початку”.
“Але я прекрасно розумію, що ти не можеш займатися боксом до 45 або 50 років, – сказав Буатсі. – У якийсь момент це все закінчиться, і ти знову станеш самим собою. І якщо все твоє “я”, вся твоя особистість була побудована тільки на боксі – тоді після того, як ти підеш, це буде дуже важкий час. Дуже важкий. Ми бачимо, як це відбувається з багатьма спортсменами і бійцями. Бокс – це не все, це просто те, як ви мене знаєте. Але ж є й інші люди, які знають мене не тому, що я боксер. Багато хто впізнає мене як боксера, і це приємно, але для мене це не щось, на чому я будую свою суть”.
