Ринок металобрухту, який корелює з ринком сталевої продукції, і надалі перебуває на певному зниженому рівні. Очевидно, що лише прискорення світової економіки може стати стимулом для зростання споживання сталевої продукції і, відповідно, металобрухту.
Зупинений експорт
Поточний 2025 рік для української галузі заготівлі металобрухту сміливо можна охарактеризувати як досить ризикований. Минуло пів року, але особливого ентузіазму не спостерігається. Зібрані з різних джерел статистичні дані свідчать про спад на внутрішньому ринку та посилення тиску імпортних поставок на тлі мінімального експорту.
На думку аналітиків ДП “Укрпромзовнішекспертиза”, основними причинами слабкості українського ринку є низькі закупівельні ціни на брухт чорних металів з боку українських виробників сталі, які не стимулюють заготівельників металобрухту.
При цьому спостерігається зростання складських запасів чорного металобрухту, які станом на початок липня 2024 року досягли 317 тисяч тонн, що приблизно відповідає місячній потребі. Станом на 1 серпня запаси на складах знизилися до 190 тисяч тонн.
З іншого боку, стримувальним фактором для функціонування внутрішнього ринку є неврегульованість експорту брухту чорних металів українськими компаніями. Вони заробили на експорті металобрухту менше однієї тисячі доларів. Наприклад, у 2023 році середньомісячна вартість експортних поставок металобрухту з України становила 26,7 млн доларів.
Чи багато це, чи мало — можна оцінити за порівнянням. Зокрема, наш найближчий сусід Польща у 2024 році експортувала чорні метали в середньомісячному вимірі на суму 81,8 млн доларів, а у 2025 році — на 74,8 млн доларів. Можна припустити, що поляки більше, ніж українці, зацікавлені в оновленні обладнання і техніки, що містить метал.
Втім, імпорт металобрухту в Україну набирає обертів. З січня по червень 2025 року імпорт металобрухту зріс у кількісному вимірі в п’ять разів і сукупно досяг 103,7 тис. тонн. Як і раніше, основним постачальником металобрухту для українських компаній залишається Казахстан. Його внесок у першому півріччі був вирішальним — 99,8 тис. тонн або 96,3% загального обсягу.
Ймовірно, у другому півріччі 2025 року суттєвих змін на українському ринку металобрухту очікувати не варто. Ціни на сталеву продукцію і, відповідно, на металобрухт чорних металів залишатимуться на досить низькому рівні. Можливо, під тиском нестачі коштів у державному бюджеті урядові менеджери все ж таки вирішать проблему експорту металобрухту.
В Україні давно назріла потреба у формуванні галузі з переробки твердих побутових відходів, зокрема тих, що містять метали.
Проблеми екології на тлі заміни застарілої техніки вимагають прискореної розробки принципово нових технологій вітчизняного рециклінгу металів. У цій ситуації залучення української науки було б вкрай корисним в усіх аспектах. Тим більше, що у зв’язку з ухваленням закону про утилізацію українському бізнесу доведеться створювати потужності для переробки транспортних засобів. А наявність як металевих, так і неметалевих компонентів в утилізованих автомобілях вимагатиме комплексного підходу до організації технологічного процесу.
Поки що Міністерство економіки України почало з простого — з організації обліку. Але не обліку можливих технологій переробки автолому, а з обліку підприємств, що виробляють транспортні засоби і візьмуть на себе зобов’язання забезпечити утилізацію транспортних засобів власного виробництва. З цією метою 22 серпня 2024 року на сайті Міністерства був оприлюднений відповідний проєкт наказу.
Тренди сталі та металобрухту
Результати функціонування світового ринку сталевої продукції в січні-липні 2025 року дозволяють досить обережно оцінювати найближчі перспективи. Так, дійсно, спостерігається підсумкове зростання світового виробництва сталі на 2% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Проте при аналізі внеску кожної країни в загальний результат вимальовується песимістична картина.
З 59 країн світового легіону виробників сталі за версією World Steel Association (WSA), 40 країн або майже 68% за звітний період скоротили виробництво сталі в середньому на 13,8%. Сукупна частка цих країн у світовому виробництві становила 34,1% або 311,7 млн тонн.
Лише 19 країн зберегли тенденцію зростання виробництва сталі протягом семи місяців поточного року. На їхню частку припало 66% світового виробництва, або 603,5 млн тонн сталі. Слід зазначити, що середнє зростання виробництва в цій групі країн склало 20,8%. Безперечними лідерами світового сталевого ринку є Китай (частка 49,8%, зростання 7,1%), Японія (7,0% і 1,1% відповідно) та Індія (5,1% і 2,7%). Таким чином, сукупний внесок цих трьох країн у світове виробництво сталі склав 61,9%.
У результаті деформації глобального ринку сталевої продукції під тиском пропозицій з Китаю, Японії та Індії, а також скорочення виробництва сталі в більшості країн відбувається охолодження ринку брухту чорних металів. Аналіз опублікованих статистичних даних свідчить про неоднозначну ситуацію у світовій торгівлі металобрухтом. Зокрема, Туреччина зменшила імпорт металобрухту з ЄС та Росії, але збільшила закупівлі у США. Очевидно, що вихід України з ринку металобрухту Туреччини був компенсований поставками з інших країн на тлі зменшення виплавки сталі. Водночас відзначається зниження конкурентоспроможності турецької сталі через зростання цін на металобрухт внутрішнього ринку при одночасному зниженні цін на експортну сталь.
Формування цін світового ринку на IV квартал поточного року відображає прагнення виробників підвищити ціни щонайменше на 10%. Чи готові покупці відгукнутися на таку пропозицію — невідомо. Адже стійке зростання світової економіки поки відкладається.
