Догравальниця збірної України прокоментувала тріумф у Золотій Євролізі Збірна України з волейболу здобула історичну перемогу в Золотій Євролізі 2025. Команда Якуба Глушака пройшла фінальний етап у шведському Енгельхольмі без поразок, здолавши у півфіналі Швецію (3:0), а в матчі за титул – збірну Угорщини з рахунком 3:1. Після цього тріумфу догравальниця збірної України Олександра Міленко дала інтерв’ю для Суспільне Спорт, в якому розповіла про матчі у «Фіналі чотирьох», значення третього титулу для збірної України, а також поділилася думками щодо підготовки до чемпіонату світу-2025. Ця перемога для нас, спортсменок, є як власним досягненням, так і загалом для збірної України, – розповідає Міленко. Це знак того, що ми себе можемо проявити, показати й здобувати такі от титули. Це дуже багато чого означає, не тільки для нас, але й для всієї країни. Тому емоції неперевершені. Для Олександри Міленко це вже другий титул у Золотій Євролізі у складі збірної України. На шляху до перемоги догравальниця відіграла одну з ключових ролей: за підсумками групового етапу 26-річна волейболістка посіла четверте місце серед найрезультативніших у команді, набравши 56 очок, а у вирішальних матчах «Фіналу чотирьох» додала до свого активу ще 20. Це вже друга моя перемога зі збірною, і це дуже мотивує. Дивишся на нашу команду і розумієш, що ми це зробили вже двічі; розумієш, що можемо набагато більше і набагато краще. Протягом усього сезону Золотої Євроліги Україна зазнала лише одну поразку – у передостанньому турі групового етапу від збірної Швеції. Проте у півфіналі саме в шведок «синьо-жовті» взяли реванш, перемігши без жодного програного сету. Перед матчем-реваншем особливу увагу у збірній приділили діагональній Ізабель Гок, яка в першому поєдинку здобула 28 очок. Олександра Міленко підкреслила, що команда детально вивчала гру суперниць та їхньої ключової гравчині. Перше, над чим ми працювали – це змінили систему захисту нашого для неї [Гок]. Проаналізували краще напрямок її атаки. Іншим завданням було після її атаки, якщо ми підіймаємо цей м'яч в захисті, реалізувати свою атаку. Не можна було розігруватися ні нам, ні їм. Отака була установка, і це ми відпрацьовували. Тактика у захисті зазнала змін під неї. Можливо, вони нас недооцінили після програної гри. Тоді дійсно була, скажемо так, неприємна гра для нас – ми себе не показали так, як можемо. Ми змінилися, я б сказала, тому що вийшли більш налаштовані, агресивніші, тим паче, бо це півфінал. Ми вже дійшли до фінальної четвірки, тож мали тепер дійти і до фіналу та не зупинятися на цьому. Олександра Міленко особливо відзначила другий сет поєдинку проти Швеції. Українки поступалися 17:20, але змогли виграти вісім очок поспіль і переламати хід гри. У кожної був вогонь в очах, в кожної було бажання. І ми, по-перше, не любимо програвати, ніхто не любить. Для того, щоб не давати їм можливості розігруватися і відчувати більшу впевненість в собі, нам потрібно було їх притиснути. Ми це зробили в першу чергу подачею, дуже сильно збили їм прийом. У нас було досить багато ейсів. І, звісно, це підриває командний дух і налаштування на гру команди суперниць. Це перше, що нам допомогло повернутися в ці п'ять очок. І ще дійсно реалізована гарна атака. Захист – атака, захист – атака.
Це вже третє золото для української команди на турнірі – після тріумфів у 2017 та 2023 роках. За цим показником «синьо-жовті» зрівнялися з рекордсменками змагань — збірною Сербії, яка виборювала першість тричі поспіль у 2009–2011 роках.
Утім, у фіналі Олександра Міленко очікувала зустрітися зі збірною Румунії, а не Угорщиною. Румунки були дуже близькими до виходу у фінал, але поступилися угоркам на тайбрейку.
Особисто моя думка – румунки сильніші за угорок. Якби ми з румунською збірною зустрілись у фіналі, ще й після важкої гри зі Швецією, який би там рахунок на табло не був, але кожна партія – це віддані сили, емоції. А фінальна гра відразу ж на наступний день, тобто часу на відновлення немає. І з румунками було б важче, ніж з Угорщиною.
З угорками ми грали неодноразово до цього, а також в Золотій Євролізі. Тому більшість з них я знаю, пам'ятаю, що вони роблять, що вміють. Це не було чимось для нас супер новим. Крім цього, ми добре розібрали їхню основну нападницю, діагональну під 13-м номером [Анетт Немет]. Вона була основною загрозою, бо може принести своїй команді понад 20-25 очок. Тому основною задачею для нас було зупинити її: зробиш це – зупиниться вся команда. Так, в принципі, і сталось.
Наступні три тижні стануть для України важливими і в контексті боротьби за місце в Лізі націй з волейболу на 2026 рік. Наразі «синьо-жовті» є першими кандидатами на турнір, однак їхня доля остаточно визначиться за підсумками інших континентальних турнірів.
Ні, слідкувати [за суперницями] не буду, дивитися не буду. Потім по факту подивлюсь результат, що там і як, пощастило чи не пощастило. Сподіваємося на краще.
Підготовка до найважливішої частини сезону – чемпіонату світу з волейболу – для української збірної розпочнеться 17 липня в польському місті Радом. Сам турнір пройде з 22 серпня по 7 вересня.
