Вітер Олександр Михайлович народився 7 травня 1968 року у селі Успенка Буринського району на Сумщині. Був єдиною дитиною в родині. Хлопчик ріс активним, жвавим, завзятим. Захоплювався футболом, кілька років відвідував футбольну секцію при школі, брав участь у змаганнях.
Дуже любив коней, особливо – водити їх на пасовисько. Після здобуття неповної середньої освіти Олександр вступив до Путивльського профтехучилища, опанував спеціальність газоелектрозварника. Строкову службу проходив у ВДВ у Німеччині (м. Дрезден). Після повернення на Батьківщину працював у м. Суми на виробничому підприємстві, потім – в правоохоронних органах.
У 1996 році Олександр разом з родиною (дружиною Тетяною та сином Єгором) переїхав до Шостки, влаштувався на місцеве виробниче підприємство. Добрий, відповідальний, щирий, дуже працьовитий…. Таким він назавжди залишиться у світлій пам’яті всіх, хто знав Людину широкої душі.
Він обожнював дітей, завжди намагався пригостити сусідських дітлахів цукеркою, розвеселити жартом або цікавою історією. Кожен приїзд «дяді Саші» у рідне село був для дітей маленьким святом. Працювати любив завзято та самовіддано – на результат, до останніх сил. Його поважали, просили поради та допомоги. Ніколи не відмовляв.
Через кілька років чоловік вступив до Національної Гвардії України, де працював старшиною роти. Користувався високим авторитетом колег, керівництва та підлеглих. З виходом на пенсію за віком чоловік мріяв ще більше уваги приділяти своїй родині, яка завжди була для нього найголовнішим в житті.
Відпочити на пенсії Олександру Михайловичу довелося лише півтори роки, адже захисту потребувала його «велика родина» – Україна. 1 лютого 2023 року Олександр Вітер добровільно став на захист рідної землі, боронив північні кордони Батьківщини. Наш земляк трагічно загинув 6 серпня цього року…
Вічна пам’ять і вічна шана нашому захиснику.
Глибокі співчуття його рідним і всім, хто знав Олександра.
