У Сумах відбувся вечір пам’яті, присвячений захиснику України Костянтину Сисі, який віддав життя влітку 2024 року під час оборони Донеччини. Вшанувати воїна прийшли його рідні, колеги та побратими, а бібліотечна спільнота міста провела на його честь тематичний флешмоб. На заході побували кореспонденти Суспільного.
Костянтин Сиса загинув 3 серпня 2024 року на Покровському напрямку. Йому було 36 років. Пам’ятний захід присутні розпочали з хвилини мовчання.
З перших днів повномасштабного вторгнення Костянтин брав активну участь в обороні рідного краю: патрулював Суми разом із правоохоронцями, півтора року служив у добровольчому формуванні (ДФТГ), а згодом був мобілізований до лав Нацгвардії (військова частина 3051). Наприкінці липня 2024 року його підрозділ перекинули під Покровськ.
«Я до цього часу не можу повірити, що його немає. Щодня вдивляюсь у перехожих… Тепер, мабуть, тільки на небі зустрінемось», — ділиться болем мати Героя Ніна Сиса.
Поббратими згадують Костянтина як надзвичайно сміливого та надійного товариша. Медик Сергій Пшеничний, який служив із ним у ДФТГ, зазначив, що Костянтин був його заступником і ніколи не пасував перед труднощами. Нацгвардієць Євген Сидоренко підкреслив: «Він гідний чоловік. Ніколи не залишав своїх у біді. Завжди рвався вперед».
Тесть захисника Володимир Головко назвав його справжнім лицарем: «Є люди звитяжні і хоробрі — лицарі справжні. Ними стають. Наша біль, але їхня звитяга».
До того як стати до лав захисників, Костянтин Сиса понад десять років працював у бібліотечній системі Сум, а з 2018 року обіймав посаду провідного інженера-електроніка у Сумському центрі професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості.
Директорка бібліотеки Юлія Заговора розповіла, що колеги пам’ятають його як щиру людину та висококласного фахівця, який завжди приходив на допомогу з обслуговуванням комп’ютерної техніки.
В пам’ять про свого колегу та всіх полеглих українських воїнів бібліотеки Сумської громади долучилися до символічного флешмобу «Вишиванка єднає». Учасниці заходу Валентина Жиренко та Олена Корсункіна згадують Костянтина з особливим теплом, наголошуючи на його неймовірному патріотизмі та доброті: «Як сонечко був. Ми будемо пам’ятати його завжди».
