Війна змусила Миколу та Людмилу Ісаєвих покинути рідний Торецьк, що на Донеччині, та шукати прихистку в селі Бишкінь на Сумщині. Попри поважний вік та втрату майна, подружжя намагається облаштувати побут на новому місці.
Історію родини розповідає Суспільне Суми.
Втеча під обстрілами та трагедія у Краматорську
Евакуюватися з Торецька родина вирішила 7 квітня 2022 року, після того як біля їхньої п’ятиповерхівки впало чотири снаряди. Шлях до безпеки був драматичним: щойно чоловік із дружиною дісталися Краматорська, російські війська завдали удару по залізничному вокзалу.
«Тільки ми приїхали… і десь під вечір прилітає в Краматорськ на вокзал. 61 людина загинула одразу. А ми за годину до того встигли сісти на електричку», — згадує Микола Ісаєв.
Спершу подружжя два роки жило у родичів, сподіваючись повернутися додому за кілька тижнів. Проте згодом сусіди повідомили страшну звістку: у їхню квартиру в Торецьку влучив дрон-камікадзе.
Нова домівка в селі Бишкінь
Тимчасовий прихисток Ісаєви знайшли в селі Бишкінь на Сумщині. Проте і тут війна настигла їх — будинок двічі зазнавав пошкоджень від обстрілів. Пан Микола власноруч ремонтував дах та рами, вибиті вибуховою хвилею від падіння «шахеда».
Місцеві жителі тепло зустріли переселенців. Людмила Ісаєва з вдячністю згадує перші місяці після переїзду:
«Ми сюди прийшли — нічого не було. Дали нам і телевізор, і посуд. Сусіди навпроти дуже допомагають, навіть продуктами — картоплею, помідорами».
Мрії про власне житло
Попри підтримку громади, побутові умови залишаються складними. 78-річній пані Людмилі доводиться прати речі руками та гріти воду в ночвах, оскільки в будинку немає зручностей, а піч та духовка несправні.
Подружжя вже подало документи на компенсацію за зруйноване майно, проте черга рухається повільно. Миколі Ісаєву вже 80 років, Людмилі — 78, але вони не втрачають надії. Найбільша мрія родини зараз — отримати власне житло у Бишкіні, до якого вони вже встигли звикнути за два роки.
Telegram
