Не так багато сучасних важковаговиків доходять до позначки в 50 професійних боїв.
Тим паче примітно, що Деонтей Вайлдер проведе свій 50-й поєдинок уже цієї суботи на арені O2 в Лондоні проти Дерека Чісори. І на відміну від багатьох, його шлях у бокс був далеко не стандартним.
Родом із Таскалуси, штат Алабама, Вайлдер прийшов у бокс уже в дорослому віці. До цього його амбіції були пов’язані з баскетболом і американським футболом, доки життя не привело його в ринг.
“Я грав у все підряд”, – сказав Вайлдер BoxingScene. “У бокс я прийшов, коли зрозумів, що більше не зможу вчитися в університеті та будувати кар’єру в професійному спорті. Довелося спиратися на школу життя – знаєш, просто бити людям морди. Я зрозумів, що як боєць можу стати професіоналом і заробляти гроші для своєї дочки”.
У 20 років його пріоритети різко змінилися. Під час навчання в коледжі, де він намагався пробитися у спорті, у нього народилася донька з діагнозом спина біфіду, і йому потрібно було забезпечувати її лікування та життя.
“У мене був друг у коледжі, ми часто обговорювали, чого хочемо домогтися, і я сказав йому, що більше не зможу вчитися, бо в мене скоро народиться дочка”, – згадує Вайлдер. “Я сказав: “Почну займатися боксом”. Він подумав, що це чудова ідея, тому що я ніколи не шукав проблем, але проблеми завжди знаходили мене. Люди бачили, як я вирубую інших ще до того, як почав боксувати. Він сказав, що це хороший варіант. Я прийшов у зал – звичайний місцевий зал, про який раніше навіть не знав. Зайшов туди, познайомився зі своїм давнім тренером Джеєм Діасом, який тепер ще й мій співменеджер. А далі – вже історія”.
Незважаючи на пізній старт, Вайлдер швидко домігся успіху. Всього через три роки після початку занять він виграв бронзову медаль Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні.
“Мій єдиний план, коли я прийшов у бокс, – це було ризикнути своїм життям, щоб врятувати життя”, – сказав він. “Мова про мою доньку, яка народилася зі спиною біфіду. Коли їй був рік, я пообіцяв їй, що її тато стане чемпіоном і зможе забезпечити її так, як вона навіть не уявляє. Вона тоді нічого не розуміла, їй був лише рік, але я знав, що в мені є цей вогонь. Я вірив у себе і знав, що доберуся туди, куди потрібно, і зможу її забезпечити. Я навіть перевершив цю обіцянку”.
Вайлдер згодом завоював титул чемпіона світу за версією WBC, перемігши Бермейна Стіверна одноголосним рішенням – до сих пір це його єдина перемога за очками – і провів 10 успішних захистів, закріпивши за собою репутацію одного з найнебезпечніших панчерів у боксі, перш ніж втратив пояс 2020 року в бою з Тайсоном Ф’юрі.
За цей час Вайлдер став справжнім магнітом для глядачів. Його нокаути зробили його зіркою в США, принесли популярність і фінансовий успіх. Але разом із цим прийшла й інша увага.
“Я все життя був безкорисливим. З 12 років я роздавав гроші, допомагав людям”, – сказав Вайлдер. “Я зробив дуже багато хорошого для людей. Але, на жаль, люди з добрим серцем найчастіше стають тими, ким користуються. І незважаючи на те, що мене використовували багато разів, це не змінило мене як людину. Я все одно продовжував робити більше, ніж потрібно, навіть незважаючи на зради, удари в спину, брехню, крадіжки – навіть з боку власних родичів”.
За словами Вайлдера, це серйозно позначилося на ньому – як психологічно, так і фізично – і, як він вважає, вплинуло на подальші поразки.
Тепер, після періоду переосмислення, він стверджує, що повернувся із зовсім іншим мисленням.
“Настав момент, коли я сказав собі: досить”, – каже Вайлдер. “Досить – значить досить. Я зробив достатньо для всіх, тепер час бути егоїстом. І це нова версія мене – зцілена версія. Я не кажу, що я повернувся – я кажу, що я повернувся і став кращим, тому що я зцілений ментально, фізично та емоційно. Тепер я хочу просто отримувати задоволення від того, що попереду”.
На цьому етапі кар’єри залишається питання – що ще Вайлдеру потрібно довести. За його власними словами, його спадщина вже забезпечена.
“Я зробив так багато, і більшість моїх досягнень уже буквально увічнені у вигляді статуї, тож мені не потрібно багато чого робити”, – сказав він. “Коли я помру, мене не забудуть”.
Проте, у нього все ще є одна мета.
“Я хочу об’єднати пояси в дивізіоні”, – сказав Вайлдер. “Це була моя головна мета – об’єднати дивізіон – і в мене так і не було шансу це зробити. Сподіваюся, якщо я зроблю все, що маю – починаючи з цього суботнього вечора і далі – я нарешті отримаю цю можливість.
А після цього… можливо, ви побачите, як я завершую кар’єру”.
