Комітет премії вже назвав імена кандидатів Комітет Міжнародної зали слави волейболу визначив кандидатів на входження в 2026 році. Серед перелічених є також вихованець київського волейболу, олімпійський чемпіон Москви-1980, переможець Кубка світу-1981, чемпіон світу-1982 і п’ятиразовий чемпіон Європи Юрій Панченко. Комітет називає його українцем. Правда, не відомо, ким нині позиціонує себе сам волейболіст. Спортивну кар’єру народжений у 1959-му Панченко розпочав у складі київського «Локомотива», а в 1981-му перейшов до лав московського ЦСКА, з яким до 1989 року став семиразовим чемпіоном СССР. Завершував кар’єру Юрій в італійських «Равенні» (1989-1990) і «Форлі» (1990-1994), після чого залишився жити в Італії і працював тренером у «Монтеккьо-Маджоре», «Мачераті», П’яченці та «Вібо-Валентії». У 2006-му Панченко повернувся в росію, де мав тренерську роботу на рівні клубів і збірної до 2017-го, а після того перебрався в Казахстан – спершу очолював жіночу команду «Алтай», а з 2019-го жіночу збірну країни. Зараз начебто є пенсіонером і вочевидь живе в рф. 5 лютого сайт Всеросійської федерації волейболу вітав Юрія з 67-річчям. Прикро, але серед переможців є і суто російський тренер Владімір Алєкно, під керівництвом якого москалі виграли олімпійське золото Лондона-2012. Представляючи Алєкна, офіційний ресурс премії пише: «Один з найдосконаліших тренерів в історії волейболу, який виграв олімпійське золото в одному з найпам’ятніших олімпійських фіналів, перемагав з у Лізі чемпіонів з казанським «Зєнітом», він відомий тактичними інноваціями та лідерством». Може, це й так, але перед президентськими виборами 2024 року в рф Алєкно був довіреною особою диктатора путіна, який на той час уже десять років вів війну в Україні, а до того анексував частину території суверенної Грузії. Втім, на такі «дрібниці» в світовому спорті останнім часом прийнято уваги не звертати. На жаль. Наш сайт звернувся у Федерацію волейболу України, щоб почути реакцію на новину. Президент Михайло Мельник відповів, що ФВУ готуватиме протест. «Довірена особа путіна не може бути відзначена в той час, коли в Україні вже 13-й рік триває найкровопролитніша за останніх 80 років війна», – констатує пан Мельник. Також у переліку є ще одна етнічна росіянка, дворазова чемпіонка світу, двічі срібна призерка Олімпіад Єкатєріна Ґамова, котра, щоправда, відкрито критикувала дії путіна і надала війну в Україні «ганебною сторінкою» ще в 2022-му. Крім відкритих і прихованих росіян, на входження до Міжнародної зали слави претендують багаторічний лідер збірної Кореї Кім Го-Чул, який брав участь в Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі-1984 і Сеулі-1988, переможець Кубка світу-1989 Йоел Деспайн з Куби, олімпійська чемпіонка Пекіна-2008 і Лондона-2012 Фабі з Бразилії, триразова олімпійська чемпіонка Ана Ібіс Фернандес з Куби, олімпійська чемпіонка Токіо-2020 Фолуке Акінрадево-Ґундерсон зі США, чемпіон Олімпіади-2012 з пляжного волейболу Йонас Рекерманн з Німеччини, ще один пляжник, олімпійський чемпіон Ріо-2016 Алісон Серутті з Бразилії, дворазовий чемпіон Європи з пляжного волейболу Пабло Еррера з Іспанії, триразова олімпійська медалістка з пляжного волейболу Ейпрілл Росс зі США, бронзова призерка Ігор-2012 з пляжного волейболу Жуліана з Бразилії, французький наставник Лоран Тійї, з яким Ле бльо в 2020-му вперше виграли олімпійське золото, аргентинський тренер Марсело Мендес, президент FIVB 2012-2024 років бразилець Арі Ґраса, сподвижник параволейболу англієць Дені Ле Бройї. Зауважимо, що Міжнародний зал слави волейболу був заснований для вшанування видатних гравців, тренерів і функціонерів та інших впливових діячів, які зробили значний внесок у волейбол. Зал слави розташований у місті Голіок, штат Массачусетс, де у 1895-му зусиллями Вільяма Морґана народилася гра волейбол. Ідея створення Зали слави сягає коріннями 1971 року, коли Торгова палата Великого Голіока створила комітет для проведення відповідної кампанії. До 1977-го місто Голіок було визначено місцем, де знаходитиметься Будинок Зали слави волейболу. Однак анонсований музей тоді був лише невеликою вітриною пам’яток, які по черзі розміщувалися то в Торговій палаті, то в Музеї Вістаріагерст. У 1978-му комітет був зареєстрований як Зал слави волейболу Голіока. У 1985-му винахідник волейболу Вільям Морґан був посмертно введений до зали як її перший член. Станом на цей час до Міжнародної зали слави волейболу було введено загалом 185 осіб з 28 країн світу. Єдиним українцем, який досі удостоївся честі бути в Залі слави, у 2008-му став нині покійний дворазовий олімпійський чемпіон Юрій Поярков. Найчастіше в Залу слави потрапляли представники США – 69, на другому місці Бразилія – 24.













