Уже завтра на Микиту Цзю чекає бій із найдосвідченішим суперником в особі Майкла Зерафи. Саме Зерафа, який провів 39 боїв, уже бився за титул чемпіона світу і побіг чимало сильних суперників. Але надто часто здається, що існують два Зерафи: один – досвідчений боксер, достатньо розумний і навчений, щоб переграти сирого й агресивного Цзю; та інший – той, хто вже переживав поразки і знову боїться їх, хто починає переосмислювати кожен свій рух і на ринзі, і за його межами.
Микита вважає, що ми побачимо саме другу версію Зерафи – невпевненого бійця, який сумнівається у своїх силах. В інтерв’ю Цзю розповідає про свою підготовку до поєдинку:
“Я дійсно дуже серйозно впровадив відновлення у свій тренувальний режим. Я навчився і не перегинати палицю – не вбивати себе, тому що розумію: мені потрібно показувати результат у конкретні дні тижня. По вівторках і четвергах у мене спаринги, і я не можу дозволити собі зіпсувати інші дні, заганяючи себе перетренованістю. Зрозуміло, що ми не спарингуємо всі шість місяців поспіль. Є певне вікно, коли йдуть спаринги і по-справжньому жорстка робота, а в решту часу ми багато займаємося базовими речами.
Фізично я зараз у дуже хорошому стані. Я не думаю, що вже перебуваю на своєму фізичному піку. Саме в цій підготовці я почав по-справжньому помічати, як моє тіло фізично дозріває. У всіх попередніх боях я теж виглядав добре, але це було досить плавне зростання. А зараз я реально відчуваю серйозний стрибок – і це через масштаб бою, через момент, що наближається, і набагато більшу концентрацію на ньому”.
“Це перша глава найкращих років мого життя. Ті перші десять боїв були цілком і повністю про навчання і перенавчання боксу. Не знаю, чи знаєш ти мою історію, але в мене була аматорська кар’єра – п’ять або шість років, потім я на вісім років повністю пішов із боксу, щоб займатися освітою, і тільки потім повернувся. Я багато втратив – безліч навичок просто не приходили до мене автоматично. А перший бій після повернення я провів лише після трьох місяців тренувань, тож по ходу справи мені доводилося вчитися заново.
З точки зору суто боксерської кар’єри, якби я не робив паузу, я, звичайно, був би набагато кращим. Але з точки зору життя – того досвіду, який я отримав, – я ні про що не шкодую. Я знаю, ментально я зараз перебуваю в дуже хорошому місці”.
Нещодавно його брат Тім Цзю розлучився з менеджером Дженнінгсом і тренером Ігорем Голубєвим і набрав нову команду в спробі оживити свою кар’єру, яка після всіх поразок реально висіла на волосині. Незважаючи на те, що молодший брат спостерігав цей спад, Нікіта здається майже повністю не зачепленим тим, що відбувається.
“Тім ментально сильний, – сказав він. – Він сильна людина, і я знаю, що рішення, які він ухвалив, – правильні для нього.
Напевно, це було трохи важко. Скоріше це був шок від того, що він пішов саме таким шляхом, але водночас я не був здивований. Але це його власний шлях. Це те, що він хоче робити, і саме так йому і потрібно йти. У мене все по-іншому.
Я дивлюся на свій час так, ніби це історія. Ми всі будемо вчитися разом, розвиватися разом, і що б не сталося – значить, так і буде. Мені хочеться думати, що люди, які зі мною від самого початку, будуть зі мною до самого кінця. А коли рукавички будуть розшнуровані і кар’єра завершена, ми всі зможемо сісти біля багаття і згадувати красивий шлях, який ми пройшли – не тільки я один. Яким би не був бокс індивідуальним видом спорту, за бійцем завжди стоїть команда”.
