Насім Хамед, який нещодавно з’явився на прем’єрі фільму “Giant” на публіці, дав одразу кілька інтерв’ю про себе, своє життя і кар’єру. Хамед завершив кар’єру лише з однією поразкою в послужному списку – від Марко Антоніо Баррери. “Принц” стверджує, що хотів бою з мексиканцем задовго до цього, що пошкодив руки в поєдинку з Огі Санчесом, надто довго не тренувався та залишив собі забагато ваги, яку треба було скинути за надто короткий час.
“Це була нездійсненна місія, – визнає Хамед через усі ці роки. – Але я думав: та ні за що він мене не нокаутує. Я не бачу, як він може мене зупинити або вирубати. Такого ніколи не було в моєму житті. У мене більше сотні боїв – аматорських і професійних, – мене ніколи не зупиняли і не нокаутували. Жодного разу. Ні в залі, ніде. Тому я думав – а я спарингував із важковаговиками, середньоваговиками, крузерами – що б не відбувалося в бою, він не зможе мене нокаутувати або зупинити. Але при цьому я говорив собі: “Та не може бути, щоб ми пройшли 12 раундів, і я жодного разу як слід по ньому не влучив”. Але хоча я і влучив по ньому, і зламав йому ніс, по-моєму, в одному з раундів, я не спіймав його досить чисто і по-справжньому жахливим ударом, щоб прибрати. І в цьому була моя проблема. Я чесно розраховував на міць і на один удар, який виграє цей бій. Але він так і не прийшов – і цьому так і не судилося статися.
І він виграв цей бій чесно і заслужено, і я віддаю йому всю належну повагу. Але він уникав мене п’ять, шість років. Він не хотів зі мною битися”.
Чи був Хамед на той момент на спаді тому, що його найкращі дні вже залишилися позаду, чи через спосіб життя?
“Справа не в тому, що мої найкращі дні просто закінчилися, – наполягає він. – З моєї точки зору, я постійно травмував руки. І я виїжджав із дому до тренувальних таборів і починав потроху втомлюватися від цього – не буду брехати. А потім – розставання з хлопчиками [його трьома синами], коли вони були маленькими, теж мене зачепило. Але просто все ідеально збіглося в часі для [Баррери]. Ось і все. Він був на підйомі, активний, уже якийсь час чемпіон світу…”
Втім, того, що зробив Хамед, виявилося достатньо, щоб його ввели до Міжнародної зали боксерської слави – місця, де лише у небагатьох британських великих боксерів є табличка на стіні.
