Другий поспіль бій у статусі головної події платної трансляції дає Ламонту Роучу шанс заявити про себе як про одну з головних зірок боксу. Але, як він прекрасно розуміє, цього не станеться, якщо він не переможе Айзека Круса – того самого, хто чотири роки тому доставив масу проблем Джервонті Девісу.
У 2019 році 30-річний тоді Роуч програв одноголосним рішенням суддів Джамеллу Еррінгу в бою за титул чемпіона WBO у другій напівлегкій вазі.
Ця поразка стала для нього важким ударом, але водночас – потужним поштовхом для подальшого розвитку і перетворення на чемпіона світу, яким він завжди себе уявляв.
Після тієї поразки він відповів серією переконливих перемог – двома нокаутами та двома одноголосними рішеннями, а наприкінці 2023 року відправив Ектора Луїса Гарсію в нокдаун у 12-му раунді та став чемпіоном світу, перемігши роздільним рішенням суддів.
“Це доказ того, як старанно я працюю, – сказав Роуч. – Я випробовую себе, щоб досягти бажаного. Після поразки від Джамелла Еррінга в моїй кар’єрі був невеликий спад, але саме він став поворотним моментом. Я перегорнув сторінку – і все пішло як треба”.
Він зазначив, що крім удосконалення технічних деталей і набору фізичної сили, він спирався на своє виховання і характер.
“З дитинства я був тим, хто змагався. Завжди хотів перемагати. Завжди хотів бути найкращим – у будь-якому виді спорту. Це видно з моїх досягнень: від любителів до професіоналів я завжди був серед найкращих. Самовдоволення – це не про мене. Я постійно прагну до нових вершин, до нових цілей і роблю все, щоб їх досягти”.
Так, ставки в боях проти Девіса і Круса дуже високі, але мотивація у нього – внутрішня.
“Я сам себе підштовхую, – зізнався Роуч. – Багато хто сумнівається, не бачить у мені того, що бачу я сам. І це підстьобує – додає злості, змушує працювати ще наполегливіше, щоб довести, що я найкращий. Я хочу стати тим, ким сказав, що стану”.
“Іноді я думаю про те, що далі, але не надто багато, тому що перемога над “Пітбулем” Крусом – моя головна мета. Це те, про що я думаю найчастіше і заради чого зараз працюю. Перемога дасть мені ту позицію, той вплив, до якого я прагну в боксі”.
Роуч досить добре знає історію боксу, щоб розуміти: ринг усіяний прикладами бійців, які одного разу вистрілювали, викликали сенсацію – і потім зникали в тіні.
Він не збирається бути одним із них. Його мета – утриматися на вершині та залишитися серед найкращих свого покоління.
– Просто кажучи це вголос – у мене мурашки по шкірі, – зізнався Роуч. – Саме заради цього я в боксі. Я хочу, щоб мене вважали одним із великих. У мене є все для цього: навички, сила волі і ті невловимі якості, які не можна виміряти. Якщо я довірятиму своїй команді, старанно тренуватимуся і віритиму в Бога – я зможу досягти чого завгодно.
Коли Роуч підніметься у вагу до 140 фунтів, з моменту, як Теренс Кроуфорд піднявся вище на дві вагові категорії та у вересні здолав абсолютного чемпіона в другій середній вазі Канело Альвареса, мине менше трьох місяців.
– Вагові категорії, безумовно, мають значення – дев’ять разів із десяти великий великий боєць перемагає маленького великого, – зазначив Роуч. – Але Теренс Кроуфорд виявився тим самим маленьким великим, який виграв. Я хочу бути як він. Хочу стати винятком із правил. Чи то “Пітбуль”, чи хто завгодно інший – якщо я менший, я все одно вийду і доведу, що можу бути “тим самим” мужиком, як Теренс Кроуфорд.
