Конкурентів для чинних чемпіонів, здається, немає Вчора, 17 жовтня, двома матчами стартував чемпіонат України з волейболу в Суперлізі серед чоловіків. У порівнянні з попереднім сезоном, склад учасників залишився абсолютно ідентичним. З одного боку, це добре, адже в наш час відсутність змін часто є найбільшим позитивом. З іншого – вже зараз можна стверджувати, що змістити з трону «Епіцентр-Подоляни» буде ще складніше, ніж у чемпіонаті-2024/25, коли чемпіони протягом усього змагального року не програли жодного матчу. На жаль, виглядає, що наступний чемпіонат України буде ще менш конкурентним, адже чемпіони, як мінімум, не стали слабшими, а їхні основні суперники зазнали кадрових втрат, які неможливо компенсувати. Наразі факт залишається фактом: вкладати у волейбол ті кошти, яких ця гра заслуговує з огляду на успіхи національної збірної, продовжує лише мережа торгових центрів «Епіцентр», яка є титульним спонсором головної команди країни. На внутрішній арені компанія фінансує цілу вертикаль клубів, починаючи з команди-чемпіона, сформованої на базі молодіжної збірної другої команди, які виступають у Суперлізі, а також колективів, кістяк яких складають гравці юніорської і юнацької збірних у нижчих лігах. Власники інших клубів, зокрема інвестиційна компанія BGV Group Management і міжнародна компанія у сфері харчових та агротехнологій МХП, котрі фінансують відповідно «Житичі-Полісся» та «МХП-Ладижин», наразі не поспішають витрачатися на команди так, щоб вони ставали реальною опозицією «Подолянам». Чому так відбувається і які труднощі відчувають клуби Суперліги в переддень старту чемпіонату, Sport.ua поцікавився у їх представників. – Завдяки зусиллям власників клубу Олександра і Галини Герег наш клуб відчуває стабільність у всіх аспектах. Але при цьому не можемо хизуватись і навіть говорити про повноцінне благополуччя. В країні війна. Сьогодні ми дійсно можемо бути вдячні компанії «Епіцентр», адже вона підтримує і дає змогу існувати українському волейболу під час війни, не дивлячись на існуючі складнощі ведення бізнесу. Вже через це пошуки мотивації не потрібні. Однак зауважу, що вести за собою, демонструючи високий рівень завжди важко, адже падати легко. Та це не наш шлях, рівень і професіоналізм гравців клубу вимагає від них тримати певну планку. Часто лунають запитання, чи не збирається наш клуб, враховуючи всі реалії, виступати в закордонному чемпіонаті. Якщо припустити такий варіант, мабуть, це був би куди легший і простіший шлях. Але ми є українським клубом і працюємо над розвитком українського волейболу в середині нашої країни, з усіма сьогоденними реаліями. Маємо на меті не зупиняти, а підтримувати і розвивати український волейбол в середині держави, зростити і розвивати молодь. Зокрема через нашу другу команду, основною метою якої є розвиток молодих талантів для майбутньої ротації клубу та національної збірної. Цьогоріч основний кістяк формується на гравцях 2005-2007 років народження, перед якими поставлені серйозні завдання на сезон. – Наше завдання — не «скидати» когось із вершини, а стабільно розвивати клуб і підвищувати рівень нашої гри. Ми будуємо систему, яка дасть результат в перспективі. На сьогодні ми активно підтримуємо дитячі збірні Житомирської області, які беруть участь в чемпіонатах України «Дитяча ліга» різних вікових категорій. Також від Житомирської області цього сезону представлена команда жіночої Суперліги «Полісся-Житомирська Політехніка-ОШВСМ». За сприяння генеральних партнерів маємо амбіційні плани з розвитку волейбольної інфраструктури в Житомирській області. Стосовно чоловічої команди Суперліги то, проаналізувавши попередній сезон, ми визначили напрями розвитку і вирішили внести нову енергію в команду, залучивши молодих перспективних гравців. Для них це прекрасна можливість проявити себе і стати лідерами. Ми віримо, що проведені зміни дадуть команді нову динаміку. Стосовно змін тренерського складу, то скажу, що від Дмитра Шоркіна ми очікуємо позитивної динаміки рівня гри команди, розкриття потенціалу гравців, особливо молоді, укріплення взаєморозуміння і командного духу, чим завжди славилися «Житичі-Полісся». Сергій Терейковський лишається в тренерському штабі команди, ми вдячні йому за проведену роботу та внесок у розвиток клубу. Адже саме під його керівництвом команда здобувала найгучніші досягнення у своїй історії. Кожна команда намагається боротися за чемпіонство. Ми підходимо до нового сезону з чітким розумінням того, куди рухаємося. Головне завдання — стабільна гра протягом усього чемпіонату та потрапляння до числа лідерів. Ми хочемо показати якісний волейбол, який приноситиме задоволення і гравцям, і вболівальникам. – На нинішньому етапі розвитку завдання, які ставимо перед клубом, залишаються незмінними – готувати кадровий потенціал для наших національних збірних. Це не порожні слова. В складі збірної, яка цьогоріч порадувала виступом у Лізі націй, було більше десятка волейболістів, які пройшли через систему нашого клубу. Власне, тому наш головний інвестор, компанія МХП виділяє кошти на функціонування всієї вертикалі, починаючи з підготовки зовсім юних волейболістів, які виступатимуть у чемпіонаті області, продовжуючи вищоліговим «МХП-Колосом» і з верхівкою айсберга – командою «МХП-Ладижин», котра в попередньому сезоні виступала в фіналі Кубка України і зовсім трохи не дотягнулася, гірше провівши кінцівку, до медалей чемпіонату. При цьому амбіції в нас чималі. Перед командою Суперліги ставимо завдання бути в призерах. Розуміємо, що тягатися з «Епіцентром-Подолянами» буде важко, адже чемпіони переважають решту учасників і за бюджетом, і за рівнем комплектації, але з іншими командами нам боротися під силу. Звичайно, всім би хотілося, аби «МХП-Ладижин» кинув виклик «Подолянам». Проте, враховуючи, що ми граємо в реаліях війни, поки апетити маємо вгамувати. Ми вдячні фонду «МХП-Громада» за підтримку нашого волейбольного проекту. Поряд з ним фонд підтримує соціальні проекти в 16-ти регіонах України. Це окрім безперестанної підтримки Збройних сил. Це зараз найголовніше. Мене як президента клубу тішить, всіх основних волейболістів, за винятком нашого капітана Сергія Міщенка, котрий перейшов в «Епіцентр-Подоляни», вдалося зберегти. Вважаю, що з цим підбором виконавців команда здатна вирішувати серйозні завдання. – У міжсезоння ми дуже якісно підсилилися. Зі складу зразка минулого чемпіонату залишилося лише два волейболісти – Костянтин Борщенко і Євген Бойко. Натомість запросили трьох нових легіонерів, а також волейболістів, які мають за плечима непоганий досвід виступів в українських клубах. В наших умовах підсилюватися непросто ще й тому, що чимало перспективних хлопців повиїжджали чи воюють. При пошуку спонсорів ми орієнтуємося на італійську систему. Ґрандових інвесторів у нас немає, але є група невеликих спонсорів, завдяки внеску яких ми маємо змогу не просто виступати, а боротися за високі місця. А ще – розвивати молодь. Вельми боєздатною є наша друга команда, яка вже розпочала чемпіонат у першій лізі. За неї в статусі тренера з загальнофізичної підготовки грає капітан основної команди торішнього зразка Нік Сотник, постать, за якою мають тягнутися молоді волейболісти. – Певна затримка з оголошенням про участь нашої команди в новому чемпіонаті була пов’язана з вирішенням питання вступних внесків. Коли це питання вирішилося, ми почали готуватися до нового чемпіонату. Непогано, як на мене, підсилившись. Лави «Поліції охорони» поповнили Данило Федосєєв з другої команди «Епіцентр-Подолян», а також три волейболісти з «Буревісника» – Артем Горошко, Ярослав Савків і Микита Кушнірюк. Склад у нас непоганий, тренерський штаб на чолі з Юрієм Паласюком – фаховий. Сподіваємося замахнутися на боротьбу за медалі.Костянтин Рябуха, спортивний директор «Епіцентру-Подолян», головний тренер «Епіцентр-Подоляни-Збірна U20»:
Олена Мухаревич, спортивний директор «Житичі-Полісся» (Житомир):
Микола Чумак, президент «МХП-Ладижин» (Вінниця):
Руслан Нерябов, директор клубу «Решетилівка»:
Олег Іващенко, директор клубу «Поліція охорони» (Тернопіль):
Роман Ковальчук, головний тренер «Поділля» (Хмельницький):
– Поки в країні війна, питання участі команди в змаганнях залишатиметься актуальним. Ми будемо виступати. Певна складність полягає в тому, що більшість наших волейболістів є військовослужбовцями силових структур. Кожного разу їм доводиться отримувати дозвіл для участі в змаганнях. Найважче в період міжсезоння було підтримувати форму гравців. Найпростіше було тим хлопцям, які грали в пляжний волейбол. Проте загалом, якщо не брати до уваги монструозних колективів на кшталт «Епіцентр-Подолян», які за рівнем комплектації переважають решту учасників дуже суттєво, у нас команда доволі пристойна. В міжсезоння від нас пішов ліберо Дмитро Наход, а також блокуючий Богдан Лопушанський і зв’язуючий Володимир Борисенко. Натомість прийшли Павло Городюк і 19-річний Кирило Федосєєв. Можу запевнити, що як і в попередньому сезоні, нікому без бою «Поділля» не здасться. Ми поборемося. Але залишаємося реалістами. Наша нинішня місія – розвивати молодь і вдосконалювати майстерність.
Роман Носко, головний тренер «Буревісника» (Чернігів):
– До сезону ми готуємося в умовах, коли наше місто щодня обстрілюється, часто немає світла, тепла і води. Зрозуміло, що всі кошти спрямовуються на оборону. Обласна школа вищої спортивної майстерності виділила нам фінансування до кінця року. Далі буде видно. З огляду на обставини, «Буревісник» залишили всі волейболісти, які формували кістяк команди в минулому сезоні. Замість них гратимуть 16-17-річні хлопці, вихованці місцевого волейболу. Усвідомлюємо, як непросто їм буде. Але що вдієш? Ми заявилися, щоб зберегти команду. Розвалити найлегше. Але наразі «Буревісник» залишається, якщо не помиляюся, єдиною командою, яка взяла участь в усіх чемпіонатах України без винятку. Так, у різних лігах, але ми не зникали.
«Діти повинні бачити перспективу»
Додамо, що всі матчі чоловічої Суперліги-2025/26 відбуватимуться в одному змагальному залі – спорткомплексі «Епіцентр» у Городку на Хмельниччині. Усі витрати на організацію чемпіонату, без жодних внесків від інших учасників, знову взяла на себе компанія «Епіцентр». Як зазначалося раніше, у разі необхідності сплати внесків на організацію чемпіонату України щонайменше дві команди — «Поліція охорони» та «Буревісник» — не змогли б подати заявки на участь.
«Нам хотілося б, щоб український чемпіонат був конкурентнішим, проте на четвертому році повномасштабної війни непросто і спорту, і бізнесу, – каже президент ФВУ Михайло Мельник. – Ми не вправі розповідати людям, як їм витрачати свої кошти, але все ж звернув би увагу на ті великі успіхи українського волейболу, які маємо в останніх вісім років на рівні національних збірних. Безперечно, це наша спільна заслуга – Міністерства молоді і спорту, спонсорів, власників клубів, тренерів, гравців і ФВУ. У чоловічому волейболі ми зробили вражаючий стрибок у рейтингу FIVB – з 56-го місця на 13-те. Цьогоріч ми дебютували в Лізі націй і посіли там високе дев’яте місце. Перша в історії нашого чоловічого волейболу участь в Олімпійських іграх виглядає питанням часу. Проте зараз ми ризикуємо зробити кілька кроків назад. Так, війна, всім важко. Але маємо бути відповідальними, що розгубити все те, чого ми вже досягли, набагато легше, ніж досягти всіх цих успіхів.
У Дитячій лізі, яку попри всі труднощі проводить ФВУ, в п’яти вікових категоріях серед хлопців і дівчат беруть участь понад дві тисячі дітей з усіх куточків України. Не знаю, чи є ще вид спорту, крім футболу, матеріальні умови в якому трохи інші, де була б така масовість дитячо-юнацьких змагань. Для дітей це прекрасних поштовх у кар’єрі. Але ми повинні зрозуміти, що ці діти повинні бачити перспективу. Без міцних у всіх розуміннях клубів талановитим хлопцям і дівчатам буде важко закріпитися в професійному волейболі».
Свою думку перед стартом нового клубного сезону в Україні висловив і наставник національної збірної.
«Враховуючи, що Україна живе в умовах повномасштабної війни, спонсорів знайти нелегко, каже аргентинець Рауль Лосано в коментарі Sport.ua. – Переконаний, що після закінчення війни Україна розвиватиметься економічно, освітньо, спортивно та структурно. Утримувати країну на плаву протягом цих понад трьох років було героїчним завданням. Боротьба ведеться солдатами на передовій та за лаштунками чоловіками, які підтримують країну. Звісно, слабша українська ліга не є хорошою тенденцією для національної збірної. У нас буде менше конкуренції. Можливо, виходом із ситуації буде виступ провідних українських гравців у закордонних чемпіонатах. Частина вже там грає, іншим було б добре виступати у конкурентнішому середовищі. Можу сказати, що як головний тренер, завжди готовий співпрацювати та допомагати своїй команді, Федерації, спонсору та всім гравцям. Вперед, Україно!»
Очевидно, що від посилення конкуренції на внутрішній арені виграв би увесь український волейбол. Тож будемо сподіватися, що представники великого бізнесу, які вже підтримують цей вид спорту — BGV Group Management та МХП, —будуть наслідувати приклад компанії «Епіцентр» та збільшать фінансування своїх клубів. Адже це — чи єдиний шлях збереження та подальшого розвитку цього прекрасного виду спорту.
