Погляд
Усі попередні покоління звикли, що оцінка — це підтвердження знань, а вчитель завжди правий (хоч би яким би він не був). І о, страх, батьківських зборів чи якщо тобі напишуть зауваження в щоденник. Покоління сучасних батьків, мабуть, памʼятають такий метод навчання
Зміст
Ми звикли до стигматизації дітей у класі: “здатні“, “розумні” або “посередні“.
Але насправді — оцінка лише показує, наскільки дитина відповідає очікуванням дорослих.
Покоління українських батьків виросло у системі, де помилка — це провина. Нас карали за “неправильну відповідь“, не розуміючи, що помилка — це частина навчання. І тепер, ставши дорослими, ми часто відтворюємо ті ж патерни: завжди намагаємося бути “молодцями“, боїмося, що дитина “відстане“, “не зможе“, “не буде готова до життя“, “що вчителька буде висміювати знання моєї дитини“. Але життя — це не контрольна робота. І школа, яка справді готує до життя, не вчить боятися помилок.
Освіта, що лікує, а не травмує
Справжня освіта — не про те, скільки сторінок дитина вивчила, а про те, наскільки вона вміє думати, розуміти себе і світ.
Коли дитина має право на власний темп, ставити запитання та цікавитись саме тим, що відповідає її актуальному розвитку та віку — вона зберігає головне: довіру до себе. Вона стає впевненою, що її пізнання світу потрібні їй, а вже потім навколишнім. Своєю чергою це формує впевненість в собі й подальшу мотивацію далі пізнавати.
Довіра — це ґрунт, на якому виростає вміння мислити, приймати рішення, брати відповідальність, бути креативним і не боятися помилитися. Без неї будь-яка система оцінювання перетворюється на батіг, а не на інструмент розвитку.
Тому сучасна школа повинна бути не місцем страху, а місцем опори.
Не “таблицею успішності“, а простором для проб, помилок і відкриттів. Кожна помилка дає шанс спробувати ще раз і вже краще.
Читайте також: Освіта: ми досі латаємо діряве одоробло
Дитина — не проєкт, а людина
Освіта має допомогти людині знайти себе, себе серед соціуму, а не лише професію. Сучасні дослідження показують, що наступні покоління можуть змінювати професію в процесі життя до 40 разів. Уявіть собі дитину, а потім дорослого, якого вивчили за правилом “ти маєш робити, як тобі говорять”. Чи легко буде їй змінити хоча б одну професію?
Наша задача — навчити дитину бути людиною свого місця і часу, бути гнучкою і не боятися змін. Навчити слухати, аналізувати, співчувати. Світ майбутнього належить тим, хто не боїться думати й сумніватися, хто вміє ставити запитання — а не лише давати правильні відповіді.
Ми маємо шанс виховати таке покоління для якого “п’ятірка” не буде мірилом цінності та успішності.
Тих, для якого школа стане не джерелом тривоги, а місцем сили, опори й віри у себе.
Бо освіта, яка базується на гідності, — це і є той фундамент, на якому будується вільна країна.
Спеціально для Еспресо
Про авторку. Євгенія Кириченко, соло мама, педагогиня, засновниця Montessori-простору “Зернятко”
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів
