Вершину напівважкого дивізіону останнім часом посідали два чудових бої між Дмитром Біволом і Артуром Бетербієвим. У листопаді Бетербієв проведе бій у Саудівській Аравії, але титули тепер у Бівола, який виграв їхній другий поєдинок.
Однак британець Віллі Хатчінсон не поділяє поширеної думки, що саме росіяни – беззастережно №1 і №2 у напівважкій вазі.
“Звичайно, ні, – сказав він. – Це вони так подають, ніби це два головні бійці. Думаю, Бенавідес поб’є обох. Чесно так вважаю. Думаю, що і Девід Моррел може побити обох. Може. У нього є потенціал. Там є ще три-чотири людини. І одне можу сказати напевно – Ентоні Ярд точно не зможе їх побити. Але ж він б’ється з Бенавідесом. Але я вірю, що зможу їх перемогти. Розумієте, вони створюють враження, ніби ці двоє – найкращі, і так, обидва вони приголомшливі, тут питань немає. Але вони не єдині”.
На внутрішній арені Хатчінсон також бачить підйом колишнього олімпійця Бена Віттакера і розуміє, що якщо він сам хоче вийти на світовий рівень, то Віттакеру доведеться пройти через таких, як він.
“Так, сто відсотків, – визнав Хатчінсон. – Але, знаєте, йому краще піти в Misfits (бої блогерів) і виступати там, якщо хочете мою чесну думку. Молодець, виграв олімпійське срібло. У мене немає до цього хлопця ненависті. Але якщо люди не бачать того, що бачу я, то я вважаю, що бокс – не для нього. І йому доведеться піти. Він навіть до мене не дійде, тому що його зупинять раніше. Я вже буду чемпіоном світу, коли його викриють. Розумієте, це лише питання часу для нього. Йому краще перейти в крузервейт, там у нього буде більше шансів стати чемпіоном світу, ніж у напівважкій вазі”.
Віттакер залишається бездіяльним з часу своєї яскравої перемоги в реванші над Ліамом Кемероном, здобутої після лише кількох тижнів підготовки з новим тренером Енді Лі.
“Його розкусять ще до того, як він наблизиться до мене. А якщо ні – я поб’юся з ним уже в наступному бою, без проблем”, – сказав Хатчінсон.
Зрозуміло, спершу сьогодні йому належить пройти Марка Джефферса, і шотландець згадує, що вони спарингували років сім тому, провівши шість-вісім раундів.
“Це було давно, – сказав Гатчінсон. – Але він хороший. Він реально хороший”.
Гатчінсон, звісно ж, націлений повернутися на переможну стежку і забезпечити собі та своїй дружині краще життя. Нещодавно він купив свій перший будинок – у Карлайлі, на кордоні Англії та Шотландії, – і дружина з нетерпінням чекає його повернення. На арену в день бою вона не приїде.
“Вона чекатиме на мене вдома, – пояснив Хатчінсон. – Я не хочу, щоб вона там була. Для мене це немов питання життя і смерті, розумієте? І я не хочу думати: “А де моя дружина?” Розумієте, неважливо, хто ти. Дружина завжди сидить у тебе в голові. Думаєш: “А чи все з нею гаразд?” Це не для мене. Нехай краще сидить удома і чекає, коли я повернуся”.
Він і його дружина познайомилися в Лондоні, але знали одне одного майже все життя. Віллі був найкращим другом двох її сестер, і одного разу вони зустрілися на зимовому фестивалі Winter Wonderland у Лондоні.
“І я сказав своєму кузену: “Якщо ти зможеш умовити її зустрічатися зі мною, я з нею одружуся”. Через два роки я з нею і одружився”.
