Нещодавно у Класичному фаховому коледжі відбулася презентація видання «Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію», створеного з ініціативи ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», яка понад 10 років документує жахи війни на сході України, що знову розгорілися повномасштабним вторгненням росії в 2022 р., у межах проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури памʼяті – ненасильницькі зусилля для протидії війни Росії в Україні» за підтримки Kurve Wustrow – центру навчання та взаємодії у ненасильницьких діях, у межах програми «Громадянська служба миру».
Модераторами заходу були Тетяна РАДЬКО, викладачка коледжу, волонтерка та Марина СУПРУН, представниця «Східноукраїнського центру громадських ініціатив».
До нашого міста завітали авторки трьох історій, які поділилися з присутніми своїми спогадами і думками.
Дарія ШВЕЦЬ. Дівчина народилася у м. Оріхів, що на Запоріжжі. Згодом переїхала до Харкова здобувати професію журналіста, де й стала свідком повномасштабного вторгнення: «Війна вже змінила мене і продовжує це робити кожного дня. Я переоцінила свої пріоритети та плани на майбутнє».
Порятунку шукала в рідному місті. Обстріли, дефіцит продуктів, відсутність зв’язку та газу ‒ усе це вона відчула вже з перших днів березня 2022 р.
«Для мене війна розпочалася у 2014 році. Щоправда, тоді я не відчула її на собі. 2022 рік усе виправив. Але навіть тоді, в лютому, це здавалося схожим на якусь штучну чортівню, симуляцію. Уже четверту ніч я спускаюся в підвал, чую звуки арти поблизу, читаю новини про окупацію сусідніх сіл і не вірю. Хіба може це трапитися зі мною? Я не вибирала бути героїнею фільму про війну! Але Правда – вона не про літературні сценарії…».
Тетяна ЧЕРЕПАНОВА. Вчителька української мови і літератури та світової літератури з Бердянська. Перебувала в окупації більше двох місяців. Переживши обстріл, разом із чоловіком вирвались з окупованого міста та вивезли з собою пса і два рюкзаки. Зараз проживає в Києві. Її історія «Місто, у яке я не повернусь» – про те, що Бердянськ уже ніколи не буде таким, як до 27 лютого 2022 р., коли туди в’їхали перші російські колони, коли місцеві почали опинятися «на підвалі». На презентації авторка відверто поділилася емоціями, що переповнювали її у перші дні захоплення міста:
«Поневолення міста я зустріла під дверима гуртожитку педагогічного університету. Нас було багато, але порівняно з кілометровими чергами російських танків, нас не було взагалі. … Наступний БТР з піхотою і танком я на власні очі побачила у дворі своєї багатоповерхівки. Російська мова і до цього звучала у дворі нашого будинку, але в той момент вона вперше зазвучала як чужа. Ми стояли на балконі, знімали відео на смартфони і відчували лютий як ніколи. Страху не було. Лють зароджувалася під шкірою».
Надія НЕСТЕРЕНКО. Представниця ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив». На початку повномасштабної війни вивозила за кордон документацію про злочини росіян, яку разом з колегами вони збирали багато років. Допомагала постраждалим з евакуацією за кордон. Сьогодні живе в Києві. Спочатку працювала над книгою як редакторка, а згодом вирішила розказати і власну історію. «Стільці» – про тяглість руйнування родини: «Ми більше не збираємося ні на Різдво, ні на Великдень. Своєю вагою тиснуть спорожнілі стільці. Наша родина – тисячолітній мур – посипалася за кілька років».
Лідія САДІВНИЧА, методист коледжу, подякувала гостям за те, що вони написали про пережите, оскільки їхні історії допоможуть іншим людям віднайти точку опори, щоб жити і боротися, і вручила від коледжу Подяку ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» за ініціативу створення книги «Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію», за документування порушень прав людини та злочинів проти людяності під час російсько-української війни та непохитність і незламність у боротьбі за Україну.
«Зібрані історії – це голоси, які не можна заглушити, а наша зустріч – ще одна цеглинка у мур нашої пам’яті, нашої ідентичності. Це те, що тримає нас разом, коли розсипаються звичні орієнтири, те, що зшиває СВОЇХ, це те, що з кожного з нас робить фортецю, об котру ворог має розбитися, а ми – перемогти і добитися справедливості», – підсумувала Тетяна РАДЬКО.
Ознайомитися з презентованим виданням можна у бібліотеках міста, бібліотечно-інформаційному центрі коледжу або ж завантажити на офіційному сайті ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» за посиланням https://totalaction.org.ua/projects
