Сьогодні, 23 серпня, Шосткинщина прощалась з земляками, захисниками України Романом Федотовим та Сергієм Черненком.
Про це повідомляє міський голова Микола Нога.
Роман Сергійович Федотов народився 28 листопада 1978 року у Шостці, був єдиною дитиною у батьків. Навчався у Шосткинській школі № 1. Після отримання повної середньої освіти Роман у 1999 році вступив до Харківського військового інституту Національної Гвардії України, який закінчив з відзнакою. Відмінні результати в навчанні та «червоний» диплом давали юнаку право вибору місця подальшої служби, і Роман обрав Київ. Наступні 5 років наш земляк провів у столиці, звідки повернувся до рідного міста у званні старшого лейтенанта.
Підписав контракт з однією з військових частин і до останнього дня життя залишився їй вірним. Військовій справі було віддано десятиріччя наполегливої праці… За бездоганну службу чоловік неодноразово нагороджений Почесними грамотами та нагрудними знаками. Два останніх роки був командиром роти у званні капітана. У вільний від роботи час захоплювався нумізматикою (колекціонуванням монет), обожнював туризм і мріяв побачити весь світ…
За словами рідних, Роман Сергійович був людиною взірцевих якостей – сильний, вольовий, завжди відстоював справедливість. Він став надійною опорою для всіх – для коханої дружини Вікторії та п’ятнадцятирічного сина Євгенія, для батьків-пенсіонерів, для колег-військових і друзів… Однією з найбільш яскравих рис характеру чоловіка була його любов до життя. Він ніколи не скаржився, намагався в усьому бачити позитив і радіти кожній хвилині буття.
Чорний день 22 серпня цього року став останнім для Героя. Під час виконання військового завдання автомобіль наших військових підірвався на ворожій міні. Роман Сергійович і його колега загинули від отриманих травм… Трагічна подія сталася на Сумщині – рідній землі нашого Захисника, яку він так любив…
Сергій Юрійович Черненко народився 5 липня 1991 року у с. Зноб-Новгородське Шосткинського району, там же отримав повну середню освіту. Після цього юнак вступив до Глухівського агротехнічного фахового коледжу СНАУ, за спеціальністю «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому комплексі». Працьовитий і наполегливий, Сергій вирішив продовжити професійну освіту на базі Сумського державного університету, у 2015 році отримав ступінь бакалавра за напрямком «Електротехніка та електротехнології».
За словами рідних, в молодому віці Сергій втратив батька і став опорою та надією для мами та двох сестер. З юності навчився бути справжнім чоловіком – надійним, відповідальним, сильним… 2016 рік став вирішальним для нашого земляка – він одружився з коханою дівчиною Вікторією та переїхав до Шостки. Чоловік завжди намагався дати найкраще для своєї сім’ї. Тривалий час працював у будівельній сфері в м. Київ. У вільний від роботи час захоплювався риболовлею та технікою. Будь-яку несправність лагодив самостійно, жодного разу не звертаючись до СТО.
До військової служби Сергій був мобілізований у серпні 2024 року, в лавах Національної гвардії захищав від ворога рідну Сумщину. Товариський, доброзичливий, відкритий… Він вмів знайти «спільну мову» з людиною будь-якого віку, всі проблеми намагався вирішувати мирно. Користувався високим авторитетом серед колег і керівництва, його поважали за професіоналізм, чесність і людяність.
Найбільшим скарбом його життя були діти – семирічний Тимофій и крихітна Єва (яка народилася через тиждень після того, як її батько пройшов військовий вишкіл і став на захист України). «Моя Бубочка», – з теплотою у голосі називав він свою донечку, якій зараз лише 10 місяців… У розмовах з дружиною мріяв про Перемогу, про повернення додому… Про власний будинок і присадибну ділянку – з розлогими яблунями та запашним виноградом, поряд з яким бігають його щасливі діточки…
22 серпня цього року автомобіль наших військових підірвався на ворожій міні. Солдат Національної Гвардії України, водій Черненко Сергій Юрійович загинув від травм, несумісних з життям…
