Sport.ua аналізує, чому українці не змогли зробити останнього кроку на шляху в плей-оф Щось схоже ми цьогоріч вже бачили. Тільки в хокеї. У травні збірна України лідирувала до останнього туру чемпіонату світу в дивізіоні 1А. Для виходу в топ-дивізіон нам треба було не програти в основний час в заключному матчі японців. Для яких цей матч не мав турнірної ваги. Але наші хокеїсти програли і втратили унікальну нагоду вперше за 18 років зіграти в еліті. Тепер – схожа волейбольна історія. І теж, як і тоді японці в хокеї, так і тепер канадці у волейболі проводили заключний матч без лідерів. Як і тоді в Румунії команда Христича, так і тепер у Любляні колектив Лосано поступилися, зупинившись за крок від мрії. З одного боку, комплекс останнього кроку притаманний всьому нашому спортові. То якщо мова про командні види, звісно. За крок від мрії, коли основна робота начебто була вже зроблена і залишалося поставити крапку, ми вже обпікалися стільки разів, що й не злічиш. Не лише хокеїсти і волейболісти, а й футболісти, гандболісти, баскетболісти. Можна сказати, що ця вада – частина нашого спортивного менталітету. Який, безперечно, треба ламати. Власне, Рауль Лосано, очоливши українську збірну торік, й без того змінив її до невпізнаваності. Ні, не кадрово, адже на провідних ролях, якщо не брати до уваги однієї пихатої зірки з Перуджі, залишилися ті ж люди. Хіба Дмитро Янчук з Валерієм Тодуа додалися, але це наслідок звичного процесу еволюції й плинності кадрів, а не рішення тренера щось змінювати радикально. З Лосано на чолі наша волейбольна збірна позбулася багатьох притаманних нашому менталітетові комплексів. Ми відкрили двері Ліги націй ногою, не проявляючи навіть натяку на притаманну дебютантам скутість і почали перемагати найсильніші збірні світу, демонструючи вражаючу моральну стійкість навіть у ситуаціях, коли не витримували нерви битих бійців по той бік сітки. За короткий проміжок часу команда увібрала в себе не лише ігрову філософію Рауля Лосано, а й його незламність у стресових ситуаціях. Зрештою, останній ігровий тиждень групової стадії турніру показав, що граніт нашої скелі – ще молодої породи і має властивість під тиском обставин кришитися. З першого матчу проти команди Нідерландів і з кожним наступним кроком діям українців бракувало притаманної в перших двох третинах турніру легкості й енергії, заважали надмірна нервозність і скутість. Винятком стали третій і четвертий сети другого матчу проти чинних чемпіонів світу італійців. Але ситуація там була особлива. Ми безнадійно програли перших два сети і трохи приспали пильність суперника. Тож коли зі стартових розіграшів третьої партії українці ввімкнулися на повну, італійська команда виявилася не готовою до такого перевтілення. Україна відбарабанила ці два сети в ураганному ритмі, просто найгрізнішого суперника не помітивши. Втім, на тай-брейк Італія все ж зібралася і головно завдяки майстерності лідерів Сімоне Дженнеллі та Алессандро Мікелетто довела матч до перемоги. Але то була заявка, яка демонструвала наш великий потенціал. З огляду на подальший розвиток подій, знайшлося чимало критиків, які говорили, що дарма Лосано поліз на фаворита, витративши потрібні для вирішення турнірних завдань у двох наступних матчах з не такими могутніми опонентами сили. Чи шкодує про таку сміливість і, як дехто вважає, авантюру сам аргентинський тренер при нагоді треба спитати в нього самого. Втім, чомусь виглядає, що саме через сміливі дії в матчах з ґрандами Лосано прищеплює нашим волейболістам менталітет переможців, вселяє в них віру в те, що вони здатні боротися з найсильнішими командами світу на рівних. Послухайте коментарі наших хлопців після матчів з бразильцями в перший ігровий тиждень і зараз після італійців. Основний лейтмотив цих висловлювань: ми навіть не думали, що здатні боротися з цими суперниками за перемогу. Але коли виграєш у чинних чемпіонів світу сет з рахунком 25:13, віра приходить сама по собі. Так, через добу після того був холодний душ у вигляді поразки 0:3 від сербів, команди, яку ми необачно записали в ранг аутсайдерів. Так, серби до гри з нами справді посідали останнє місце. Але їх ігрові труднощі в попередніх матчах не давали певності, що так буде завжди. Команда, в складі якої грають чемпіони Євро-2019 Марко Івовіч і Вук Тодоровіч, всі гравці якої виступають у топ-лігах (включно з ненависною нам, але тим не менш надконкурентною кацапською), яку тренує один із найавторитетніших фахівців сучасності Ґеорґе Крецу з Румунії не може вважатися слабкою за визначенням. На жаль, саме в матчі з нами «братушок» і прорвало. Вони відбомбардували в цьому поєдинку так, що наших хлопцям на майданчику було мало місця. Хоча знову ж – невідомо, як би цей матч розвивався, втримай українці в першому сеті перевагу 18:14.
Однак спорт не знає умовного способу. Можна стверджувати, що ця невдача підірвала віру наших волейболістів у власні сили. А потім ще й канадський наставник Деніел Льюїс поламав українські плани, виставивши на заключний, абсолютно на прохідний для його команди з турнірної точки зору матч склад. Догравальник Ілля Ковальов у післяматчевому коментарі так і сказав:
«Ми очікували, що вийде перший склад і розбирали його, а вийшов другий – навіть їх не дивилися. Але вони вийшли та добре зіграли. Вони не проходили у Фінал восьми, їм не було чого втрачали. Тому вони зіграли у свою гру, а ми – ні».
Крім того, помітним у заключний ігровий тиждень був фактор втоми. На жаль, глибина складу в нашої команди ще не надто достатня, щоб у тренера була змога проводити повноцінну ротацію, котра б не впливала на результати матчів. А сили лідерів команди, гравців стартової обойми Віталія Щиткова, Юрія Семенюка, Валерія Тодуа, Дмитра Янчука, Іллі Ковальова, Василя Тупчія, Олександра Бойка, Юрія Синиці не безмежні. Всі вони провели виснажливі клубні сезони. Хтось встиг провести кілька итижнів у відпустці, а, приміром, Ковальов і Тупчій після завершення виступів за «Кажани» в чемпіонаті Польщі підписали тимчасові контракти з командами Близького Сходу, за які відіграли плей-оф і відразу долучилися до лав збірної. В підсумку якщо Тупчія вистачило на весь шлях у Лізі націй, то Ковальов, який був найрезультативнішим гравцем команди в перших восьми матчах, у заключний тиждень майже не грав.
Так, програвати, точніше, не потрапляти у чвертьфінал таким чином, коли маєш з двома командами, які туди пробилися, рівну кількість перемог, особливо дошкульно. Втім, навряд чи варто робити з того, що сталося, трагедію. Поклавши руку на серце, маємо визнати, що на цю мить шансів у протистояннях з представниками великої четвірки (Бразилія, Італія, Франція, Польща) в нас поки мало. Ми вже за них чіпляємо, Польщу в товариському матчі навіть перемагали, але з великою долею вірогідності можемо припускати, що у Китай на Фінал восьми команда з’їздила б на один матч. Великою мірою, різниці між п’ятим-восьмим і дев’ятим місцем, яке ми посіли, немає. А отже наші волейболісти самі залишили собі простір для подальшого поступового сходження угору в наступні роки і заодно заощадили час на відпочинок перед підготовкою до чемпіонату світу, який для нас стартує 14 вересня.
Наразі можемо стверджувати, що ці 12 поєдинків Ліги націй стали неоціненним досвідом, які зроблять команду і кожного окремо взятого гравця сильнішими і стійкішими в світлі майбутніх випробовувань. Команда билася в кожному поєдинку, подарувавши вболівальникам 12 чудових матчів, які довго згадуватимуться незалежно від результату. А далі обов’язково буде. Щоб переконатися в цьому, треба прискіпливіше придивитися до нашої молоді, котра вже 21 серпня розпочинає чемпіонат світу U21.
Результати третього ігрового тижня Ліги націй-2025 серед чоловіків
Чіба (Японія)
Аргентина – Бразилія – 1:3 (21:25, 23:25, 26:24, 18:25)
Туреччина – США – 0:3 (24:26, 21:25, 27:29)
Німеччина – Японія – 1:3 (25:21, 20:25, 23:25, 20:25)
Туреччина – Німеччина – 3:1 (29:27, 25:22, 18:25, 30:28)
Аргентина – Японія – 2:3 (25:23, 25:23, 21:25, 23:25, 13:15)
Аргентина – США – 1:3 (23:25, 25:20, 20:25, 23:25)
Бразилія – Японія – 3:0 (25:21, 25:23, 28:26)
Туреччина – Бразилія – 1:3 (22:25, 24:26, 25:22, 22:25)
Німеччина – США – 3:2 (25:22, 22:25, 17:25, 25:15, 15:12)
Туреччина – Аргентина – 2:3 (25:18, 21:25, 19:25, 25:17, 15:17)
Німеччина – Бразилія – 1:3 (25:21, 23:25, 20:25, 21:25)
США – Японія – 0:3 (21:25, 19:25, 23:25)
Ґданьск (Польща)
Китай – Франція – 1:3 (25:22, 22:25, 23:25, 17:25)
Болгарія – Куба – 2:3 (25:23, 16:25, 25:23, 25:27, 13:15)
Іран – Польща – 2:3 (19:25, 25:23, 18:25, 25:21, 8:15)
Китай – Іран – 0:3 (26:28, 21:25, 17:25)
Куба – Польща – 3:1 (22:25, 25:19, 25:21, 26:24)
Куба – Франція – 2:3 (25:20, 15:25, 25:23, 21:25, 9:15)
Китай – Болгарія – 0:3 (23:25, 16:25, 24:26)
Болгарія – Польща – 3:2 (17:25, 25:22, 25:23, 27:29, 15:11)
Іран – Франція – 0:3 (24:26, 16:26, 24:26)
Китай – Куба – 3:2 (20:25, 25:23, 15:25, 25:22, 19:17)
Болгарія – Іран – 0:3 (17:25, 17:25, 16:25)
Франція – Польща – 2:3 (30:32, 25:20, 20:25, 25:23, 12:15)
Любляна (Словенія)
Україна – Нідерланди – 3:2 (25:21, 20:25, 20:25, 26:24, 15:13)
Сербія – Італія – 0:3 (15:25, 14:25, 16:25)
Канада – Словенія – 1:3 (25:21, 21:25, 19:25, 21:25)
Україна – Італія – 2:3 (15:25, 20:25, 25:16, 25:13, 10:15)
Нідерланди – Словенія – 0:3 (18:25, 19:25, 21:25)
Україна – Сербія – 0:3 (22:25,19:25, 17:25)
Нідерланди – Канада – 0:3 (22:25, 20:25, 15:25)
Сербія – Канада – 3:1 (15:25, 25:22, 25:18, 25:22)
Словенія – Італія – 0:3 (22:25, 20:25, 23:25)
Україна – Канада – 1:3 (21:25, 27:25, 29:31, 21:25)
Нідерланди – Італія – 0:3 (13:25, 22:25, 19:25)
Сербія – Словенія – 2:3 (21:25, 25:23, 25:23, 18:25, 15:17)
Підсумкова таблиця групової стадії Ліги націй-2025
Найрезультативніші у Лізі націй-2025
Рейтинг найкращих блокуючих Ліги націй-2025
Найкращі в атаці
Найкращі на подачі
Найкращі зв’язуючі
Найкращі в захисті
Найкращі на прийомі
У чвертьфіналах 30-31 липня в польській Лодзі зустрічаються:
Бразилія – Китай
Італія – Куба
Франція – Словенія
Японія – Польща
