Погляд
Все чіткіше проступають контури того, що можна означити як "близьке майбутнє" нашого світу
Зміст
Глобальна система “звичного” не те щоб аж відчайдушно, проте чесно чинила спротив. Стара дірява декорація довго трималася під поривами вітру, хиталася, стогнала, скрипіла. Але стояла. І от вже де-не-де тріскають, підломлюються її підпірки, вона хилиться, вітер відриває від неї здоровенні шматки фанери й кольоровий папір, дірки більшають, клапті летять за обрій.
“Глибинні народи” залишками зубів все ще тупо жують-жують-жують заздрісно-ображену жуйку. Ще зверхньо спльовують на колію. Але, врешті-решт, потяг рушив.
Вітри війни завжди до змін погоди.
Корейська війна фіналізувала цивілізаційне складання того, що ми звикли називати Заходом, або ж “вільним світом”. В’єтнамська війна поклала початок Постмодерну й тим тектонічним морально-політичним зрушенням, що привели до глобального тренду мультикультурності й толерантності.
Дві Іракські війни та 20-річна війна в Афганістані воленс-ноленс примирили світ з “ситуацією постправди” та стали ситуативним прологом до Гіпермодерну.
Читайте також: Чому “пророчі” обкладинки The Economist будуть популярними
Історія розгортається двома незалежними/залежними спіралями: фронтальною (стрижневою) механікою подій та ризомним (мережевим) визріванням смислів.
Різниця полягає у тому, що подієва фронтальність формуються за домінантної присутності певного сукупного тіла, біологічної складової людства. А змістова спіраль певним чином дистанційована від тілесності, а ще вона ніде не проявляє себе у цілісній зримій маніфестації, вона завжди дискретна, завжди фрагментарна і завжди виступає в якості такого собі “таємного делегуючого”, ховаючись за змінними масками брендів, персон, гасел, рішень, імен та переконань.
Змістове майбуття вже сформувало собі фундамент. Воно ще не пре на нас штормовою хвилею повідомлень, але вже безроздільно панує у “тихому вітрі” настроїв. Намальовані на фанері старці ще грозять кулаками всесвітові, ще лякають усіх однооких димними спалахами присмеркової параної. Але то вже кода, цвинтарна брама. Вже підповзає нова потвора, свіжа шиза. Слизька і прагматична шизоїдність дилерів нижнього рівня. У ній і права і ліва темряви знецінені за браком хижості. А справжня нероздільна пітьма не дозволяє себе назвати, аж поки ви не звикнете до її теплої пащі й не скажете вашим дітям: “Ось ми й вдома”.
Джерело
Про автора. Володимир Єшкілєв, український письменник, філософ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
