Колишній капітан збірної України поділився думками про національну команду та виступи в Італії Кілька тижнів тому, 18 травня, завершився фінал чоловічої волейбольної Ліги чемпіонів. У вирішальному поєдинку італійська «Перуджа» вирвала перемогу в п’ятій партії. Одним із лідерів команди став догравальник Олег Плотницький – вихованець українського волейболу, який уже кілька років виступає за амбітного представника Серії А. Ця перемога цілком могла б викликати гучний резонанс серед українських уболівальників, однак фокус уваги змістився ще кілька місяців тому, коли Плотницький несподівано оголосив про завершення виступів за національну команду. Його рішення викликало хвилю обговорень у волейбольному середовищі. В інтерв’ю XSport.ua колишній капітан збірної України поділився думками щодо можливого повернення до національної команди, а також розповів про виклики та амбіції, які залишаються пріоритетними на цьому етапі кар’єри. – А які у вас цілі у волейболі залишилися? Зі збірною України, як гравцем, це вже закінчена історія. Зі збірною України в якомусь іншому амплуа… Я думаю, що все можливо. – Зміна керівництва Федерації волейболу України ці двері назад не привідкриє? В своїй кар'єрі єдине питання, відповідь на яке я уникав: «Який буде результат вашої гри?» Якщо мене питали, виграєте чи не виграєте, на це я ніколи не міг дати відповідь. Мені здається, це просто не має сенсу. Керівництво (ФВУ) працює, хлопці зараз на зборах. Я знаю, що в них там плюс-мінус все добре. Я навіть так вам скажу. Ми від них завжди відсторонювалися, а зараз на них почали дивитися, нормально до цього всього ставитися. Пробувати хоча б якось їх вирішувати, і все виходить супер. Якщо так далі піде, то класно, але Олег Плотницький, як гравець в збірній, більше не буде. Це ж не іграшки, сказав сьогодні так, а завтра ні. Ми дорослі люди. – Якраз ви сказали, що можливо повернутися в якомусь іншому амплуа. Може, у пляжному волейболі? Можливо, колись запросять в збірну України попрацювати. Так що там вакансій, мені здається, достатньо. Націлюємося, звичайно, на найвищі – головний тренер чи президент Федерації. Але далі вже буде видно. – Цьогоріч збірна України вперше виступатиме у Лізі Націй. Що ви чекаєте від хлопців? – Якраз після завершення кар'єри у збірні, не розглядаєте варіант зміни спортивного громадянства?. Той же Юрій Гладир з Завєрці (суперника Перуджі по фіналу ЛЧ) після того, як залишив збірну України, у подальшому отримав польське громадянство. В цьому році закінчив (кар’єру у збірній), треба трішки почекати. Зіграти ще один сезон. Залишуся тут чи не залишуся в Італії. Ніхто ж не буде допомагати змінювати громадянство, якщо ти наступний рік ще пограєш і потім захочеш поїхати в якусь іншу країну. Обіцяти вам нічого не можу.
– Їх ще досить багато. Я не люблю так далеко дивитися. Я завжди кажу, що це недоцільно. Треба відіграти наступний сезон, потім треба десь ще перепідписатися, якщо ми так говоримо. Або підписатися (у нову команду). Потрібно ще щось повигравати, а далі буде видно.
– Слухайте, якби я хотів, щоб там не було Михайла Григоровича або ще когось, то я би так і заявив. Мені здається, що завжди в своїх інтерв'ю я говорив те, що я думаю, що в мене є (у голові), що я знаю. І я ніколи не відходив від якихось там питань, щоб якось пом’якше відповісти.
– Ні, в пляжному ні. Я думаю, що в пляжному теж вже неможливо. Це теж проєкт, який я теж вже закрив.
– Хлопці будуть грати товариський турнір (Silesia Cup, де збірна України стала другою), тож будемо бачити. В загальному, я думаю, що сто відсотків мали би залишитись (у Лізі націй). Знову ж таки, давати прогноз на результат… А потім будуть говорити, що той щось сказав, наврочив.
– Це зараз дуже важке питання. Це має бути, щоб була зацікавлена хоча б одна сторона. Я думаю, що Україна ніяк в цьому не зацікавлена.
Також українець поділився враженнями від виступу в Італійському гранді, який представляє з 2019 року.
– Чемпіонат Італії ви завершили на третій позиції. Медалі, путівка до Ліги чемпіонів, але у Перуджі ж завжди прагнуть максимального результату…
– Так, але це спорт, так вийшло. В третьому матчі я не закрив серію на матчболі. Потім, четверту гру, мені здається, всі погано зіграли просто.
А в п'ятій (грі) Любе (Чивітанова) 17 ейсів видала. Я не пам'ятаю за свої шість років (у Перуджі – прим.), щоб Перуджа отримувала 17 ейсів за одну гру, тим більше за чотири партії. Тому вони заслужено виграли і пройшли у фінал.
Так буває, але в цьому і наша сила. Так, програли півфінал, у якому 2:0 лідирували, хоч і могли виграти. Але після вихідного дня ми прийшли і з першого дня почали гарно працювати (у підготовці до бронзового фіналу – прим.). Так само, як і до цього, можливо, трішечки ще краще, ще з якоюсь додатковою самовіддачою. Ми прагнули покращитися. За третє місце зіграти і виграти, бо це теж важливо для нас було. І щоб спрогресувати перед фіналом Ліги чемпіонів.
– Якщо згадувати регулярний чемпіонат, то і за статистичними показниками, і на око вас можна було виділити як одного з трьох найкращих догравальників Італії. Але вже в плей-оф і цифри підсіли, і навіть місце у старті ви втрачали. З чим пов'язуєте?
– Це плей-оф Італії, все просто. Починається інший чемпіонат. Все нормально, треба ще пропрацювати трошки краще, підготуватися більше головою до цих матчів.
Перші дві гри (півфіналу) були нормальні. Якщо взяти так, що ми б виграли, про цифри ніхто б нічого не говорив. Ми програли, це є факт. Можливо, я десь погано зіграв, можливо ще якісь фактори.
Ніхто ніякої провини не знімає і не хоче від цього відрікатися. Треба це прийняти і пропрацювати. Але ж, якщо подивитися в загальному, коли починається плей-оф Італії, цифри падають у всіх максимально. Тільки, можливо, ті, хто виграють чемпіонат, у них статистика залишається на гарному рівні.
– Якщо виокремлювати Перуджу, то лінія догравальників мало не найсильніша у світі. Наскільки це допомагає рости у тренувальному процесі?
– На тренувальному процесі буває важче, ніж деколи у матчах. Цей сезон ще раз це підтвердив для нас. Команда відпрацювала від першого до останнього дня, якщо ми говоримо про тренування, на максимум.
Просто, що були деякі такі періоди… У когось було травми і хтось випадав, потім гравцю треба було повертатися. В тебе немає паузи, щоб ти міг нормально ввійти (у ритм). Але це професійний спорт, ми до цього всі готові, всі знають, що так може бути.
У нас в цьому сезоні вийшло так, що проблеми приходили у ті моменти, коли цього б не хотілося.
