З початку повномасштабної війни 344 українці та українки заявили про вчинене проти них СНПК — сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. Однак незафіксованих випадків може бути значно більше. Розповідаємо історії постраждалих та де вони знаходять підтримку.
Випадки СНПК в Україні через російську агресію почали фіксувати ще з 2014 року. Цілями воєнних злочинців стають цивільні й військові, жінки й чоловіки, дорослі й діти. Часто постраждалі залишаються наодинці зі своєю травмою та не знають, куди звернутися по допомогу. Однак в Україні працюють організації та служби, які допомагають відновитися після СНПК і роблять це безоплатно, конфіденційно та кваліфіковано.
Постраждати від СНПК може будь-хто
Аліса Коваленко — українська режисерка, авторка документальних фільмів «З любов’ю з фронту», «Ми не згаснемо», «Домашні ігри» та «Аліса в країні війни». У горнило війни жінка потрапила ще у 2014 році, коли вирушила фіксувати події на сході. Там проросійські бойовики затримали її на блокпосту та відправили в окупаційний штаб захопленого тоді Краматорська.
Після багатогодинного допиту з погрозами катувань та розстрілу російськими військовими Алісу перевели до місця незаконного утримання. Там вона зазнала сексуального насильства від офіцера російської контррозвідки. У полоні жінка провела майже тиждень, після чого російський військовий відпустив її зі словами «Ти маєш бути вдячна мені за те, що тебе не розстріляли». Про свій досвід СНПК жінка розповіла лише за рік.
«Коли я давала свідчення в Українській Гельсінській спілці з прав людини, виявилося, що я була першою жінкою, яка відкрито заговорила про такий злочин в Україні. І це не тому, що я була єдиною, а тому, що це була величезна стіна мовчання і стигматизації. Але ця стіна почала руйнуватись із заснуванням у 2019 році першої в Україні громадської організації SEMA Ukraine. Вона об’єднала жінок, що пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. Це спільнота, частиною якої стала і я», — каже режисерка.
Нині Аліса допомагає іншим постраждалим розповісти про свій досвід та знайти підтримку. Режисерка вже два роки працює над документальним фільмом «Сліди», який вийде на екрани в середині 2025 року. Він оповідає історії шести жінок, які пережили сексуальне насильство та катування від російських військових під час війни в Україні у 2014-2023 роках.
Цей фільм документує свідчення про воєнні злочини та розповідає про сильних українських жінок, які об’єднуються, щоб разом подолати стигму та мовчання, перетворюючи свої свідчення на потужну зброю.
«Цей фільм не просто про жертв. Ми взагалі не використовуємо слово “жертва”, ми використовуємо — “ті, хто вижили” та “ті, хто пережили”. Це фільм про силу боротьби, єднання, солідарності та взаємної підтримки, про те, що жінки, попри травми, продовжують боротися», — розповіла Аліса в етері програми «Культура на часі».
Аліса Коваленко (друга зліва) на презентації адвокаційної короткої версії «Сліди. Уривки» документального фільму «Сліди» в італійському сенаті в Римі
Та від СНПК страждають не тільки жінки. Станом на березень 2025 року було відомо про 124 чоловіків, які пережили сексуальне насильство. Це не лише зґвалтування, а й примус до оголення, сексуальне приниження і домагання, скалічення статевих органів тощо. Деякі з них також готові ділитися своїми історіями.
Місто Артема (імʼя змінене) окупували на початку повномасштабного вторгнення, і родина хлопця вирішила евакуюватися. Проходячи ворожі блокпости, 18-річний юнак зазнав СНПК — його примусово роздягали.
«На всіх блокпостах нас роздягали. Без пояснень, без нічого… Коли завели в ту кімнату, мене під погрозами повністю роздягли, сфотографували. Нічого не розказували, і я боявся питати, навіщо це», — розповідає Артем.
Після прибуття на підконтрольну Україні територію хлопець звернувся до сумського Центру допомоги врятованим. Це — один із 12 центрів, що діють в українських містах за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні. Там постраждалі отримують комплексну підтримку: соціальну, психологічну та правову.
«Я б рекомендував довго не тягнути. Що довше ви сидите і проганяєте цю проблему через себе, тим більшою буде моральна травма. Підтримка від Центру допомоги дуже важлива», — зазначає Артем.
Чоловік зараз відвідує психологічні консультації в Центрі та вже має перші позитивні результати.
Фахова та конфіденційна допомога: куди звертатися постраждалим від СНПК
Багато випадків сексуального насильства залишаються незафіксованими, адже люди не завжди звертаються до правоохоронців або служб підтримки.
«Насильство руйнує всю систему людини: її ціннісні орієнтири, базову безпеку її тіла, ідентичність. Окрім фізичного, постраждалі також можуть відчувати емоційний біль і багато приниження», — пояснює Марина Сириця, психотерапевтка онлайн-платформи «Аврора».
Сьогодні в Україні працюють багато служб, які надають допомогу постраждалим. Це і міжнародні, і місцеві організації та фонди, урядові ініціативи. Проєкти у сфері підтримки реалізовують UNFPA, Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні, Управління ООН з наркотиків і злочинності в Україні (UNODC), ООН Жінки – Україна, Представництво Міжнародної організації з міграції в Україні (МOM в Україні).
СНПК — воєнний злочин без терміну давності, тому звернутися за підтримкою та дати свідчення проти злочинців можна будь-коли. Зокрема, для постраждалих діють такі лінії допомоги:
- 102 — Національна поліція України
- 096–755–02–40 — Офіс Генерального прокурора
- 15–47 — урядова гаряча лінія;
- 116–123 або 0800–500–335 — національна гаряча лінія громадської організації La Strada-Ukraine;
- 23–45 — гаряча лінія психологічної підтримки для чоловіків;
- 30–33 — лінія підтримки з питань жіночого здоров’я.
Служби підтримки дають змогу отримати психологічну, правову, медичну, гуманітарну та фінансову допомогу. Це прискорює відновлення та допомагає постраждалим пережити травму.
Більше корисної інформації, контактів та можливостей шукайте на Платформі допомоги врятованим. Постраждати від СНПК може будь-хто, але кожна людина має право на підтримку та повернення до повноцінного життя.
Матеріал створено в межах інформаційної кампанії «Діємо для розширення прав і можливостей постраждалих від СНПК», що реалізується агенціями системи ООН в Україні, Урядом України за підтримки ГО «Інтерньюз-Україна» та за фінансової підтримки Дії ООН проти сексуального насильства під час конфлікту (UN Action Against Sexual Violence in Conflict). Виконавці: UNFPA (Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні), UN Women (Структура ООН Жінки в Україні), UNODC (Управління ООН з наркотиків і злочинності), WHO Ukraine (Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні), UNDP (ПРООН в Україні), IOM (Представництво Міжнародної організації з міграції в Україні), Офіс Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Урядова уповноважена з питань гендерної політики.
Думки та позиції, висловлені в цій статті, належать виключно авторам, і не обов’язково відображають або збігаються з офіційною позицією Організації Об’єднаних Націй або її окремих агенцій.
