“На 1000-ний день з початку повномасштабного російського вторгнення Шосткинщина прощалася з двома своїми синами, які віддали життя за Перемогу над окупантами”, — так на Фейсбук-сторінці про втрату написав міський голова Микола Нога.
Сергій Миколайович Цигипа
Народився 18 грудня 1976 року у Шостці, в перший клас пішов до школи №4. Хлопчик зростав дуже активним – з задоволенням займався спортом, відвідував гурток туризму. Разом з батьком ходив на рибалку і цікавився автівками.
Після школи пішов на навчання до училища №19 і закінчив його за спеціальністю «Майстер будівельного обладнання». Далі – строкова служба в українській армії і повернення додому. Став працювати – спочатку на одному з шосткинських підприємств, згодом водієм навантажувача в агролісгоспі. За сумлінну роботу та високу професійну майстерність Сергій Миколайович був неодноразово відзначений Почесними грамотами.
Чоловік мріяв про велику дружню родину. Ця мрія здійснилася у січні 2002 року – Сергій одружився з Іриною. Це було кохання з першого погляду, яке Сергій проніс крізь всі роки спільного життя. Він зміг стати найкращим в світі татом для своїх донечок – Катерини та Анни. Все своє життя чоловік присвячував благополуччю родини. Три його дівчинки (яких він ласкаво назвивав Іришка, Катюша і Нюся) обожнювали його, родина жила спокійно, розважливо і будувала плани на майбутнє. Сергій радів посмішці онучки Меланії, а от з маленьким онучком Любомиром спілкувався тільки по відеозв’язку… Він з’явився на світ, коли дідусь вже став на захист Батьківщини.
Військова служба для Сергія Цигипи розпочалася в лютому 2024 року. Свідомий громадянин України, не зміг стояти осторонь страшної війни. Йому було КОГО захищати. На фронті був спокійним і надійним. Його побратими могли покластися на чоловіка у будь-яких обставинах. А він навіть після поранення прагнув якомога швидше повернутися до них, щоб бути пліч-о-пліч з бойовими друзями..
14 листопада 2024 року Сергій Миколайович Цигипа, кулеметник стрілецького батальйону під час виконання бойових завдань загинув поблизу населеного пункту Торецьк Донецької обл.
Йому назавжди 47…
Сергій Олександрович Дмитроченко
З’явився на світ у Шостці 9 вересня 1986 року. Змалечку полюбляв порядок у всьому – у домі, у речах, у власному портфелі з підручниками. До школи №4 пішов в очікуванні цікавих знань. Саме школа привила йому любов до футболу – м’яча ганяв завзято і талановито…
Шкільні роки промайнули швидко і юнак обрав навчання в Шосткинському хіміко-технологічному технікумі, якій закінчив за спеціальність «Механік». Потім строкова служба в армії, повернення до рідного міста і… вибір справжнього чоловіка. Сергій Дмитроченко став у ряди військовослужбовців Національної гвардії України.
Господь подарував йому щастя зустріти своє кохання. У міцній родині з’явилися двоє чудових діточок – Андрійко та Анастасія. Все робили разом – працювали на городі, їздили на риболовлю, відпочивали.
Війна все порушила… 14 листопада під час виконання бойового завдання Сергій Дмитроченко був тяжко поранений.
А 16 листопада серце справжнього Героя перестало битися.
Сергій Олександрович Дмитроченко, головний сержант стрілецького батальйону приєднався до Небесного полку.
Йому назавжди 38…
