Презентація аналітичного звіту “Як Україна розшукує зниклих безвісти внаслідок агресії Росії та підтримує членів їхніх сімей”, 16 липня 2024 року. Центр прав людини ZMINA
В Україні родини безвісти зниклих людей часто не знають, куди звертатися по допомогу та які державні гарантії можна мати. При цьому у Реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин зараз є дані про понад 51 тисячу людей.
Про це йдеться у звіті “Як Україна розшукує зниклих безвісти внаслідок агресії Росії та підтримує членів їхніх сімей”, який підготували Центр прав людини ZMINA та Медійна ініціатива за права людини.
В основу аналітики, зокрема, лягли інтерв’ю з родичами безвісти зниклих.
Зазначається, що держава не має єдиного органу чи інституту, який би повноцінно опікувався правами людей, зниклих безвісти в умовах війни, та їхніми сімʼями. Правозахисники кажуть, що родинам безвісти зниклих важко зрозуміти, до якого саме органу звертатися, адже їх багато і вони мають різні функції.
Крім того, постраждалі родини часто не знають, на які гарантії від держави можна розраховувати.
“Через розгалужену систему органів, які займаються зниклими безвісти, родичі вимушені звертатися до кожного з них, повідомляючи одну й ту саму інформацію. Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, так і не став “єдиним вікном”, куди можуть звернутися такі сімʼї. До того ж, родичі безвісти зниклих скаржаться на відсутність належної координації між держструктурами, залученими до пошуку зниклої людини, що значно сповільнює цей процес”, — наголошують правозахисники.
Як заявила адвокаційна директорка ZMINA Альона Луньова, з потребою шукати безвісти зниклих людей Україна стикнулася ще у 2014 році, коли Росія розпочала війну проти України. При цьому закон “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин” ухвалили лише у 2018 році. За її словами, довгий час він був неефективним, повноцінно не працює і зараз. Лише у травні 2022 року з’явився Реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який враховує військових та цивільних.
Начальник відділу Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин МВС України Дмитро Богатюк, повідомив, що наразі у Реєстр внесені дані про понад 51 тисячу людей. З них — близько 42 тисячі людей, чиє місце перебування невідоме, та близько семи тисяч, інформація про яких встановлена. Близько чотирьох тисяч тіл ідентифіковано — переважно полеглих військових.
Серед проблем, які виявили правозахисники, — родини цивільних, які зникли безвісти, не розуміють, куди їм звертатися, адже система орієнтована на зниклих безвісти військових.
Зазначається, що родинам безвісти зниклих цивільних держава надає менше гарантій, ніж родинам, де зник військовий. Зокрема, родини цивільних осіб не можуть нічого отримати, крім пенсії по втраті годувальника. При цьому більшість опитаних правозахисниками родичів безвісти зниклих казали, що не знають про можливість отримати таку пенсію. Наразі лише трохи більше трьох тисяч родичів отримують цю пільгу.
Інша проблема — сім’ї не мають права на відстрочку від мобілізації, якщо їхній зниклий родич чи родичка є цивільним.
Координаторка груп сімей полонених та зниклих безвісти Медійної ініціативи за права людини Олена Бєлячкова нагадує, що родини безвісти зниклих військових мають право на відстрочку від мобілізації відповідно до закону про мобілізацію. Проте постанова КМУ № 560 вказує, що військовозобов'язані родичі зниклих безвісти повинні надати судове рішення про визнання рідної людини зниклою безвісти за особливих обставин.
“Більшість родин не мають таких судових рішень, оскільки воно є підставою для виключення зниклого безвісти військового з обліку і припинення виплати грошового забезпечення. Ця вимога про судове рішення суперечить закону "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин", який визначає, що статус зниклого підтверджується внесенням до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”, — сказала Бєлячкова.
За її словами, постанову КМУ № 560 варто змінити.
Мати зниклого безвісти військовослужбовця військової частини А7376 Романа Ткаченка Любов Ткаченко на презентації звіту розповіла, що шукає сина 16 місяців. За її слвоами, лише сама родина безвісти зниклої людини має рухати свою справу. Так, вона разом із іншими батьками безвісти зниклих їхніх синів-військових зверталася до всіх органів, але їм доводилося шукати інформацію про синів самостійно.
